США показово відшмагали Путіна перед його "бенефісом" в ООН

Себто всі звичайно були в курсі стосовно Закону про нерозповсюдження (прийнятого в 1999, 2005 і 2006 році проти Ірану, Сирії та Північної Кореї відповідно), і приблизно здогадувались, хто у світі не надто звертають на нього увагу.

Проте рішення активізувати "виховну роботу" з порушниками саме перед ювілейною Генасамблеєю ООН в Нью-Йорку виявилось несподіваним і демонстративним.

З російських компаній під санкції попаде увесь "Рособоронекспорт, а також "МиГ" та трійка дрібніших приладобудівних та конструкторських контор, "заточених" на електроніку та оптику.

Хоча, звичайно, не Росією єдиною - в санкційний список потрапили підприємства Ірану, Китаю, Північної Кореї, ОАЕ, Сирії, Судану та Туреччини.

Закон про нерозповсюдження, який порушили об'єкти нових санкцій, до речі, стосується не тільки "чистих" ядерних технологій, але й будь-чого, що може бути пов'язане з виробництвом зброї масового знищення (ядерної, хімічної та біологічної) чи потужних засобів доставки (себто балістичних та крилатих ракет).

Судячи з того, які російські компанії "попали" на цей раз - можна здогадатись, що мова йде саме про технології для виробництва засобів доставки. І зважаючи, що режиму Асада зараз не до високих технологій - і навіть не до виробництва ракет, російські технології йшли або до Ірану, або в КНДР. Сказати, який з цих сценаріїв гірший для збереження життя на планеті, справді складно.

Формально санкції призводять тільки до того, що міністерства і відомства США не зможуть ні продавати, ні купувати у порушників технології, ліцензувати їх діяльність чи тішити їх грантами. На практиці ж це означає, що будь-яка притомна американська компанія - особливо з числа тих, хто має контракти з урядом (а їх мають майже всі, хто працює з воєнними технологіями) - тричі подумає, чи мати хоч якусь справу з фігурантами санкцій.

А загалом, прийняття санкцій проти тих, хто хоче в руки безумців дати абсолютно смертоносні технології, саме перед "ювілеєм" ООН виходить вельми символічним. Бо яким би не був скромний і обмежений ефект від подібних заходів, він буде однозначно більшим, ніж багатолітня діяльність ООН. Яка в день свого 70-ліття, під шум вітальних тостів, може чесно зізнатись, що її багатолітня діяльність не принесла ні миру між націями, ні свободи людям.

Особливо добре це стало помітно за останні сім років, впродовж яких США під керівництвом Обами добровільно самоусунулись від ролі "світового поліцейського".

І хоча історія не пишеться умовним способом - але, схоже, значна частина сьогоднішніх глобальних проблем могла бути вирішена в зародку відносно малими зусиллями і коштами. Як проблема з сирійським президентом, кавалером ордена Ярослава Мудрого Башаром Асадом, на чиїй совісті війна з 250 тисячами вбитих. Як проблема з Ісламською державою, яка в певні моменти мала 10-12 тисяч погано споряджених бійців, і з зони діяльності якої зараз втікають мільйони людей. А сотні тисяч - не встигають. Як ірансько-єменська авантюра, яка призвела до локального, але вельми інтенсивного кровопролиття. Врешті, як україно-російський конфлікт, який, принаймні, після Криму, можна було зупинити.

Останнім часом, схоже, період самоізоляції США підходить до кінця - ще навіть при Обамі на посаді президента. І це не може не тішити. Бо війна і сум'яття торкнулись зараз надто багатьох людей, країн і континентів. А все, що може ООН - це святкувати 70-ліття і слухати промову Путіна.