Чого досягне Порошенко зустріччю з Трампом

Новина про те, що Порошенко з Трампом домовились про зустріч в Україні, по зрілих роздумах, виглядає трохи передчасною. І виною тут, здається, офіційний портал президента, де зазначено, що президенти "домовилися ...про проведення двосторонньої зустрічі". Хоча вже в наступному абзаці зазначено, що Порошенко "запросив обраного Президента Сполучених Штатів Дональда Трампа здійснити візит до України у зручний час". Що явно наштовхує на думку, що у "домовленості" ані дати, ані навіть конкретної ствердної відповіді з боку Трампа, скоріш за все, поки немає. До речі, у Фейсбуці Петра Олексійовича все викладено якраз коректно.

Втім, від подібної зустрічі український посполитий люд і не чекає нічого надто хорошого. Для чого, звісно, є вагомі причини. Починаючи від набору висловлювань майбутнього президента США про Україну, Росію та геополітичну ситуацію загалом. І завершуючи тим фактом, що попередню заплановану зустріч з Петром Порошенком Дональд Трамп фактично проігнорував.

В той час як проведення особистої зустрічі могло би бути шансом для України. Бо насправді Дональд Трамп – не породження світового зла, не позаштатний агент ФСБ і навіть не ситуативний союзник Путіна. Він просто бізнесмен-авантюрист, який тонко вловив настрої американського суспільства – і став президентом, втерши носа "професійним" політикам.

І його висловлювання про Путіна – це бажання сказати щось протилежне до того, що говорили його супротивники. Просто для того, щоби виборець бачив різницю. Чисто бізнесове прагнення "зробити свій товар унікальним" – хай би він відрізнявся тільки картинкою на пакуванні. А його висловлювання про Україну – це банальна демонстрація глибокого незнання, де ця країна знаходиться і які в неї проблеми. Знання про Україну не дають американським будівельним магнатам конкурентних переваг. Тому у них цих знань, зазвичай, і немає.

Окрім того, у своїй діяльності Трамп, скоріше за все, так і продовжуватиме керуватись своєю суб’єктивною точкою зору, а не аналітичними записками радників та експертів, як це робила б Клінтон. А для появи отих самих суб’єктивних вражень необхідний особистий контакт. Який, насправді, дасть Порошенку чимало шансів.

Бо з якоїсь точки зору, в Порошкенка набагато більше спільного з Трампом, ніж приміром, у Трампа з ФСБ-шником Путіним.

Як український, так і американський президенти були достатньо ризикованими бізнесменами, обидва будували свої імперії практично з нуля. За обома тягнеться шлейф звинувачень не те щоби в корупції – але в дуже тонкій грі з податковою системою. Грі на грані фолу. Їм, загалом, є про що поговорити.

Просто зустріч, ймовірно, слід влаштовувати не в традиційній сухуватій формі з вимученими посмішками та чаєм з плеченьками. Зустрічатись із Трампом Петру Олексійовичу варто облаштовувати радше у стилі зібрань пострадянської еліти часів розвиненого кучмізму. З бучними банкетами, кінними перегонами, та чаркуванням. Простота і розмах подібних заходів, скоріше за все, приємно вразять американського очільника. І, заодно, допоможуть налагодити необхідні стосунки між державами.