Чим загрожує світові "Іран звільнений"

"Угода з дияволом", якою є домовленість між посередниками та Іраном, дозволила відкласти рішення проблеми з "тегеранським мирним атомом" та добити ціни на нафту в обмін на зростання впливу Ірану в регіоні.

Втім, "зростанням впливу" справа може не обмежитись.

Вже в перші години після зняття санкцій Тегеран продемонстрував, що збирається скористатись отриманою фінансово-економічною свободою по максимуму. Для чого в країни є цілком достатньо можливостей. Бо хоча майбутні прибутки від продажу нафти (в розмірі мільйона барелів щоденно) все ще залишаються тільки в амбітних планах, але одразу після зняття американських санкцій Іран може отримати доступ до своїх раніше заморожених фінансових резервів. Приблизна сума яких складає солідних 50 мільярдів доларів.

Першим в черзі на ці гроші, схоже, стоїть добряче потріпаний санкціями іранський авіапарк. Який вже в найближчі місяці поповниться 114 новенькими Airbus. Які Тегеран обрав попри енергійні пропозиції з боку Кремля затоваритись Ту-204СМ або SSJ 100. Втім, для росіян не все ще втрачено – оскільки, за словами іранських посадовців, їхня країна потребує 400-450 нових цивільних літаків.

Проте на даний момент рішення Тегерану можна вважати додатковим бонусом ЄС з іранської ядерної угоди.

Але на дешевій нафті, "потеплінні" стосунків та скорим прибуткам від продажу літаків здобутки Заходу і завершуються.

Вже зараз Росія готує пакетну пропозицію з продажу озброєнь Саудівській Аравії.
Королівство, близько 90% зброї якого дотепер закуповувалось на Заході, зараз буцімто виявило інтерес до російських ракетних, сторожових та десантних кораблів окрім того, саудити ведуть переговори про придбання оперативно-тактичних ракетних комплексів "Іскандер-Е". Окрім того, за даними російських ЗМІ, до найближчого візиту в Москву саудівського короля Салмана російська сторона повинна підготувати пакетну пропозицію приблизно на 10 мільярдів доларів, яка передбачатиме поставки авіаційної техніки та систем ППО. Чи то випадково, чи то ні – але ця сума співпадає з вартістю закуплених Іраном Airbus.

Зрозуміло, що в разі, якби Захід не пішов на угоду з Іраном – ці гроші дістались би американським і європейським компаніям. Звичайно, саудівські обіцянки Росії цілком можуть бути лише дипломатичною демонстрацією без реальних економічних наслідків. Але навіть в такому випадку логіка розвитку подій демонструє, що США втрачають одного з найдавніших і найпотужніших союзників в регіоні.

Втім, не тільки в образі саудитів і їх заграванні з Москвою криються небезпеки відміни санкцій. Оскільки багатий і впливовий Іран, без сумніву, спробує змінити на свою користь ситуацію в багатьох регіонах Близького Сходу та Північної Африки. У списку – Ємен, де два тижні тому відновились активні бойові дії, Сирія, де іранські спецпідрозділи воюють вже близько року, Ірак, де шиїтська частина країни з поки що не сформованою і не висловленою надією дивиться на Тегеран.

Відмова від ядерної програми фактично ніяк не впливає на амбіції Тегерану, наявність значних фінансових резервів дозволить вести далеко агресивну зовнішню політику скрізь, де є помітні шиїтські меншини. Що в середньостроковій перспективі може з певною долею ймовірності призвести до появи мережі з держав – сателітів Ірану. Хоча і з ядерною програмою все не так просто – відновити її фінансово оздоровлений Тегеран зможе за лічені місяці.

Таким чином, Захід заключив з Іраном ризиковану й масштабну угоду, яка, знявши певні проблеми і дозволивши досягнути певних тактичних цілей сьогодні, поставила під знак питання найближче майбутнє неспокійного регіону.

Якими будуть наслідки цієї угоди – покаже найближче десятиліття. Втім, як показує практика, заяви з розряду "Я привіз вам мир", яку своїми словами переказав американський президент Обама, як правило, чомусь призводять до великих проблем в не надто віддаленому майбутньому.