Чи зроблять французькі ультраправі з Макрона нового Кеннеді

Новина про замах на французького президента Еммануеля Макрона попервах виглядає трохи дивно. 23-річний молодик з правими поглядами, який буцімто планував напасти на Макрона 14 липня, в День взяття Бастилії, і питав, де можна купити автомат Калашникова, в чаті на порталі комп'ютерних ігор, а правоохоронцям, які приїхали його арештовувати, погрожував кухонним ножем – все це могло би виглядати як дешевий передвиборний трюк, якби вибори ще не закінчились.

Втім, намагатись на день штурму Бастилії вбити президента – це щось накшталт національного спорту у французів. Востаннє таку спробу вчинили стосовно Жака Ширака в 2002 році. На однойменному святі тоді злочинцю навіть вдалось відкрити вогонь із гвинтівки – на щастя, недостатньо влучний.

Але списати все на вплив "поганих традицій", напевно, не вийде. Бо радикалізація ультраправих в сучасній Франції існує не тільки в головах 23-літніх напівбожевільних (які, до слова, вже встигли посидіти у в'язниці за пропаганду тероризму).

Досить подивитись новини – приміром, про невідомих, які вчора вчинили стрілянину біля мечеті на півдні Франції, і поранили вісьмох людей. Чи про чоловіка, який 29 червня хотів врізатися на автомобілі в натовп біля мечеті в передмісті Парижа, і якого чудом вдалося заарештувати до того, як він реалізував свій замір. Все це свідчить, що параноя у французькому суспільстві не спить, і ісламістські теракти 2015-16 років викликали сподівану реакцію у психопатів з протилежного боку.

При тому жертвою цих психопатів можуть бути не тільки "мусульмани, євреї та гомосексуалісти", яких закликав знищувати молодих, котрий готував вбивство Макрона, але й президент Франції, який викликає зараз жорстке роздратування як в ультраправих, так і в ультралівих політичних сил у Франції.

На таку думку наштовхує той факт, що жорстких антимусульманських дій власне після наймасштабніших терактів минулих років у Франції не спостерігалося. Натомість зараз, коли при владі Макрон, ультраправі чи то намагаються спровокувати його на жорсткі дії (за допомогою нападів на мусульман), чи то залякати (якщо, звичайно, підготовка вбивства не була самодіяльністю окремого психопата, що теж вельми ймовірно).

А все це вкупі свідчить про одну просту річ – ультраправі та праві побоюються Макрона. Як побоюються його, насправді, і всі інші традиційні французькі еліти.

Побоюються його плану "нового французького ренесансу", проголошеного ним перед обома палатами парламенту у Версальському королівському палаці, його планів стосовно радикальної лібералізації законодавства – і подальшого поглиблення інтеграції всередині ЄС, включно зі створенням європейського бюджету та спільної армії.

І подібний страх чимось нагадує страх американських еліт перед президентом Кеннеді. Будемо сподіватись, що він не закінчиться у такий самий трагічний спосіб. Щоби в довколишніх спостерігачів не було потреби гадати і будувати коспірологічні гіпотези стосовно того, що ж стало причиною загибелі президента – божевілля одного конкретно взятого індивіда чи якась жахлива таємна змова.