Чому нові санкції проти Росії не зможуть зруйнувати "ближнє коло" Путіна

Конгрес, свого часу прийняв закон № 3364 "Про протидію противникам Америки за допомогою санкцій", і порекомендував Дональду Трампу ще раз вдарити по російських олігархах та "близьких до держави" підприємствах санкційним молотом, не забуває стежити за виконанням свого рішення.

Зокрема, сенатор Ліндсі Грем нещодавно заявив, що має намір домагатися від американського президента повного виконання нового закону про обмежувальні заходи. "Якщо ви цього не зробите, то створите проблему для себе", - пригрозив законодавець президентській команді.

І команда, розуміючи, що "проблема" у Конгресі може стати для чинного президента США фатальною, таки працює.

Зокрема, як стало відомо російським ЗМІ, група авторитетних експертів підготувала свої рекомендації щодо того, хто повинен стати "жертвою" нового раунду американських санкцій. До речі – серед експертів добре відомий українцям шведсько-американський економіст і дипломат Андерс Аслунд, і заслужений член "Атлантичної ради" Деніел Фрід, який координував санкцій політику Держдепу в 2013-2017 роках.

Зокрема, Аслунд, коментуючи рекомендації експертної групи, заявив російській "Независимой газете": "Наша мета - не покарати російських бізнесменів за те, що вони є бізнесменами, а запропонувати їм правильний стимул не йти на злочинне співробітництво з Кремлем".

При цьому він зазначив, що під санкції потраплять великі підприємці, які працюють з Кремлем над агресивними діями за кордоном, "близьке коло" Путіна, ідентифіковане Борисом Нємцовим, діти членів "близького кола", що отримали високі посади і значні багатства від батьків, особисті друзі російського президента та керівники держпідприємств, що сіли в свої крісла завдяки зв'язкам із Володимиром Путіним. Особливий акцент у санкційних рекомендаціях зроблено саме на дітях путінського "ближнього кола". Частині яких, до слова, Москва видала негласні рекомендації повертатись з-за кордону до Росії.

Ідея такого підходу, загалом, зрозуміла. У Держдепі хочуть якщо й не зруйнувати, то бодай хоч трохи порушити міцний і нерозривний симбіоз влади та бізнесу в Росії. Який, до слова, дає Путіну чимало стратегічних можливостей. Ну і бодай трохи стимулювати напруження всередині олігархічної еліти, для якої ціна геополітичних авантюр російського президента зросте ще на декілька позначок.

Бажання американських законодавців та експертів, загалом, зрозуміле і цілком похвальне. От тільки нічого із цієї затії не вийде.

Бо "ближнє коло" Путіна нові американські санкції, звичайно, не зруйнують – і навіть не порушать. У першу чергу тому, що вийти із цього "ближнього кола" можна тільки під супровід траурного маршу. Держдеп США може відстежити офшорки, конфіскувати кошти – в ідеалі, забрати все до останнього цента, що вкладено путінськими поплічниками у західну економіку та західні банки. Але сам Володимир Володимирович має всі можливості не просто розорити – а стерти своїх наближених олігархів у табірний пил. Що й було свого часу продемонстровано на прикладі Ходорковського. Тому "дистанціюватись" від Путіна в Росії не наважиться жоден бізнесмен, якщо в нього залишилось в голові бодай крихта здорового глузду. Для подібного "дистанціювання" Захід повинен не тільки прийняти санкції – але ще й забезпечити цим людям можливість втечі з Росії і подальший захист від любителів додавати полоній до час співбесідника. Тоді шанси на успіх могли б трохи зрости. Такою є ситуація із бізнесменами – а із керівниками "близьких до держави" підприємств все достатньо схоже – тільки набагато жорсткіше.

Втім, прийняття нових антиросійських санкцій все одно можна тільки вітати. Бо арешти й блокування коштів та майна російських олігархів, як не крути, зменшать можливості Путіна впливати на хід подій поза межами Росії. Ле Пен залишиться без свіжих "виборчих пожертв", патріарх Кирило – без нових "подвір'їв РПЦ", а у російської "золотої молоді" потроху з'явиться розуміння того, що із чинним президентом їхнє місце – у гетто, а не в Ніцці.

Та й певний соціальний імпульс у нових американських санкцій все-таки, здається, буде. Теза про те, що "може хоч підноси наших злодіїв прищемлять, якщо Путін не зумів", вже почала проскакувати в російських соцмережах. В будь-якоу разі, пояснити, чому конфіскація крадених і захованих на Заході мільярдів є черговим "випадом проти російського суверенітету", буде не просто навіть Кисельову. Вихід у російських олігархів залишиться хіба лиш один. Казати "Все конфісковане – не наше". Казати – і витирати непрошену сльозу.