Чим лякає Путіна гей на чолі американської піхоти

Минуло вісім місяців від того моменту, як президент США Барак Обама висунув Еріка Феннінга на пост міністра армії у вересні 2015. І от учора той був затверджений на посаді. За плечима у Фенніга — 25-літня кар'єра в адмініструванні військових структур. Добра чи погана — сказати складно, структури не надто публічні. Але судячи з підтримки сенаторів, в тому числі — і республіканців, чоловік знає свою справу.

У цій загалом рутинній і банальній події російських та українських коментаторів найбільше схвилював той факт, що Феннінг — відкритий гей.

До речі, впродовж всього часу його призначення блокував сенатор-республіканець від Канзасу Пет Робертс. Ні-ні, ви не подумайте — йшлося не про сексуальну орієнтацію та “останнього борця за традиційні цінності”. Просто Робертс підозрював, що Феннінг, коли Обама розформує тюрму в Гуантанамо, спробує перекинути звідтіля в'язнів на благословенну Канзащину, яка, крім всього, може похвалитись вельми якісними буцегарнями. Втім, Робертса зуміли переконати, що нічого такого Обама не зробить, і той махнув рукою. Відкритий гей став ключовою фігурою у сухопутних військах США, начальником для 470 тисяч бійців.

При тому факт призначення Феннінга — і справді чи то заслуга, чи то “гріх” Барака Обами. Тому що у 2011 році адміністрація Барака Обами офіційно скасувала політику "не питай, не кажи", яка забороняла службу в армії США відкритих геїв і лесбіянок.

Звичайно, подія дасть чималий стимул для російських ЗМІ та соцмереж захлинутись у криках “до чого ж вони докотились!”. А Путіну — подумати, якими можуть бути “симетричні заходи у відповідь”. Бідний Шойгу.

Користувачі ж українських соцмереж зможуть повправлятись в дотепах на кшталт того, що американські піхотинці тепер будуть зовсім як спартанці царя Леоніда. Чи про те, що тепер ніхто не наважиться здаватись американцям в полон.

Втім, це дрібниці. Викликає інтерес інше. Наближається літо — час традиційних київських демонстрацій геїв та лесбіянок. Цікаво, чи українські ультрапатріотичні організації, які так само традиційно докладаються до побиття учасників цих демонстрацій, урізноманітнять цього року свій репертуар, перейшовши з проповідей про “Гейропу” до “ГейСША”(ні, відверто не звучить, і прокричати не вийде) - чи репертуар вже затверджено, і змінам він не підлягає.

А якщо серйозно, то хотілось би, щоби на рідних теренах широку громаду більше цікавила не сексуальна орієнтація Феннінга, а, наприклад, те, чи зуміє він вибудувати систему стримування Путіна в Європі. Систему, яка передбачає перекидання і розміщення помітних контингентів військ, координацію дій з західноєвропейськими партнерами, і військову операційну інтеграцію з арміями Польщі та Прибалтики.

Себто, чи виявиться Феннінг саме таким блискучим спеціалістом у логістиці, системах озброєння та управління армією, як на те сподівається Обама. Від того залежить ступінь безпеки на континенті — і рівень нахабства одного невеличкого чоловічка, який якось уже зажився в Кремлі. Що, на обмежений погляд, є важливішим ніж чиїсь сексуальні вподобання чи “скрєпи” будь-якого кольору чи форми.

А що ж до нашої боротьби за традиційні цінності, то хотілось би лиш зазначити, що люди, які говорять про “моральність”, для початку повинні перестати бити опонентів дрючками. Чи відкрито підтримувати тих, хто це робить. А десятикратно більша, але цілком мирна демонстрація “натуралів” на тлі нечисельних гомосексуалістів була б куди правдоподібнішим аргументом етичної переваги, ніж чергове биття облич. І, головне, навіть Обама з Феннінгом не знайшли би чим обуритись.