Чи відмиються таліби від дружби з Путіним

Історія зі співпрацею Росії з ісламськими терористами вийшла чудовою з будь-якої точки зору. А почалась вона з того, що спецпредставник президента РФ Володимира Путіна по Афганістану, який виконує і обов’язки директора департаменту МЗС Росії Замір Кабулов заявив: "Інтереси талібів без будь-якого стимулювання об'єктивно збігаються з нашими". Ні багато, ні мало, організація, визнана терористичною в США, ЄС, в самій Росії, врешті-решт, – була оголошена "природнім союзником" Москви. При тому не просто ситуативним – бо Кабулов розповів про наявність каналів зв'язку між Москвою і талібами для обміну інформацією.

Афганський президент замовк в зачудуванні. Він, наївний, збирався купувати російську зброю – а тут раптом виявилось, що Москва тепер дружить з талібами. Російського посла викликали в афганське МЗС і ввічливо попросили "роз'яснити позицію" Росії, стосовно того, хто ж тепер терористи, а хто друзі Кремля. І хто кому поставлятиме зброю.

У Москві, зрозумівши, що сказали щось круто не те, кинулись переконувати афганців, що сказане їм почулося. А слова Кабулова були "неправильно проінтерпретовані". І взагалі - "малося на увазі, що інтереси Росії і талібів збігається тільки тоді, коли мова йде про боротьбу з ІДІЛ, і контактні канали Росії з талібами служать лише прагненню допомогти в пошуку вирішення конфлікту з талібами в Афганістані". Принаймні, так сказав російський посол в Кабулі. Не плутати з Кабуловим.

Посол додав, що Росія "завжди підтримувала Афганістан і бажає бачити цю країну незалежною і стабільною".

Але це був тільки початок історії. Оскільки в талібів немає часу сидіти в Фейсбуці – вони воюють з афганським президентом та Ісламською державою водночас – то новина про їхню дружбу з Москвою дійшла до них з певним запізненням. І викликала голосне обурення. В друзі Путіна послідовники радикального ісламу не захотіли.

А оскільки поговорити з афганським міністром чи з кореспондентами ТАСС в них, схоже, не вийшло, то вони регулярно дають інтерв’ю Аль-Джазірі з заявами про те, що вони ніколи і ні за яких умов з росіянами не дружити, не ділитися інформацією не будуть, і взагалі знати їх не бажають. А зі своїми ворогами – зокрема, з Ісламською державою – розберуться і без невірних.

Масла у вогонь підлило повідомлення британської The Sunday Times про те, що Путін провів у вересні зустріч з лідером "Талібану" муллою Ахтаром Мансуром. І обіцяв йому зброю та фінансову підтримку. Повідомлення попахує "жовтою сенсацією", і базується на словах "неназваного польового командира", але масла у вогонь політичного скандалу додає немало.

Джерело газети заявило, що російський президент наполягав, аби "Талібан" посилив атаки на колишніх лідерів афганських моджахедів, у тому числі Ісламську партію Афганістану під керівництвом Гульбуддіна Хекматіяра, який воював ще з радянськими військами. Така собі помста за радянську поразку.

Ще два польових командира "Талібану" буцімто заявили The Sunday Times, що Москва підтримує дії талібів проти афганського уряду, щоб мати можливість чинити тиск на Кабул.

У відповідь таліби змушені відмиватись від співпраці з Путіним з подвійною енергією. Що думає з цього приводу афганський президент – історія мовчить. Схоже, йому заціпило від широти поглядів потенційного союзника, який мав допомогти Афганістану зрівноважити ефект від виходу з країни американських сил.

А якщо серйозно, то вся історія з "Путіним і талібами" демонструє декілька знакових моментів.

Перший з них полягає в колосальній деградації російських дипломатичних структур. Які настільки втратили професіоналізм, що чи то просто верзуть небезпечні нісенітниці всім охочим (якщо співпраці з талібами насправді не було), чи то спокійно розповідають пресі подробиці відверто брудних дипломатичних афер (якщо співпраця все-таки мала місце).

Другий же полягає в тому, що в російської дипломатії настільки відсутня чітко сформульована позиція стосовно того, що Кремль збирається робити на південно-східних окраїнах своєї зони впливу, що будь-яка найбожевільніша версія може бути висловлена дипломатами чи таблоїдами – і всі в неї повірять. Оскільки офіційної, чітко сформульованої і підкріпленої практичними справами альтернативи просто не існує.

В будь-якому разі, історія з талібами наочно показала, що Росія, всупереч звинуваченням Туреччини, Ісламську державу не підтримує. Принаймні в Афганістані. Вибір зроблено на користь інших терористів.