Чи стане цьогорічний самміт "Східного партнерства" останнім

Цілі учасників самміту - як з боку ЄС, так і з боку "східних партнерів", стали настільки далекими, а часом - і взаємно протилежними, що в найближчому майбутньому виникне потреба змінити або формат заходу, або список його учасників

Depo.Світ
24 листопада 2017 18:03
ФОТО: depo.ua

Сьогоднішній самміт "Східного партнерства" був оточений дипломатичними інтригами та сварками ще задовго до свого початку. Україна, зокрема, "воювала" за цілих три правки у підсумковому документі. Зокрема, мова йшла про так звану "нідерландську поправку", яка полягала в тому, що угоду про асоціацію між ЄС та Україною вдалося розблокувати тільки в 2016 році, про що тепер Києву ненастанно і нагадують у пасажах на кшталт "учасники Саміту схвально оцінюють повне набуття чинності Угодами про асоціацію з Грузією, Молдовою та найостаннішою – з Україною, після схваленого в грудні 2016 року рішення глав держав та урядів ЄС". Як бачимо, ця фраза з фінального варіанту нікуди не поділася. А от лоббійоване нашими дипломатами нагадування про російську агресію до декларації так і не потрапило. З очевидних причин - по-перше, білоруси б утекли з саміту, тільки б не підписати подібного, і, по-друге, Азербайджан і Вірменія захотіли б поговорити про "агресію Єревану" та "агресію Баку" відповідно - і засідання самміту могло б перейти у стадію рукопашного бою.

Ще незадоволення Києва викликала норма про забезпечення "поваги до прав осіб, що належать до національних меншин на рівні, наявному на даний момент" - пролобійована Угорщиною з метою "нагнути" Україну із нашим новим законом про освіту. Втім, як бачимо, і ця норма нікуди не поділася із фінального документу.

Хтось би міг подумати, що це тільки українські дипломати є невдахами, чи, можливо, Брюссель упереджено ставиться до Києва - так ні, павутиння скандалів оповивало і інших учасників самміту.

Президент Вірменії, яка підписала Всебічну та посилену угоду про партнерство з Європейським Союзом в рамках самміту, не виходячи із залу тут-таки почав розповідати журналістам, що у 2013 році саме ЄС відмовив Вірменії у підписанні угоди про асоціацію. Не зважаючи на загальновідомий ніби факт, що тоді саме Єреван радикально змінив курс і відмовився підписувати угоду, вступивши натомість до керованого Москвою Митного союзу, який до сьогодні перетворився на Євразійський економічний союз.

Історія з Білоруссю, президента якої на самміт офіційно запросилли, а при тому частина учасників - особливо із країн Балтії - не без основ цікавилися, навіщо їм сидіти за одним столом із диктатором - теж додає штрихів до загальної не надто спокійної та дружньої атмосфери.

Врешті-решт, спільну декларацію самміту все-таки було ухвалено. Але сконцентрована вона головно або на узагальнених декларацях про "прагнення" і "наміри", або на технічних моментах - на кшталт "угоди про вільне небо", яка добре працює між ЄС та Грузією і Молдовою - і добре було б таку ж угоду укласти з Україною, Азербайджаном та Вірменією. Попри всю важливість подібних угод, на повноцінний результат самміту вони явно не витягують. Є, звичайно, вірменська "звужена" асоціація - але й цей результат є швидше подією у двосторонніх стосунках Брюсселю та Єревану, аніж значимим результатом для власне всього "Східного партнерства".

Є ще у підсумковому документі самміту і фраза про безпосередню присутність ЄС у конфліктних регіонах у разі потреби", яку вже встигли охрестити натяком на участь у можливій миротворчій операції на Донбасі - але складається враження, що в даному випадку коментатори видають бажане за дійсне, настільки розпливчастим є це формулювання.

І причина подібних дипломатичних складнощів - не в поганій якості дипломатичної роботи з боку ЄС чи країн-східних партнерів. Причина, здається, в тому, що проблеми і перспективи у стосунках з ЄС у Грузії, Молдови, України, Білорусі, Вірменії а Азербайджану в даний конкретний історичний момент дуже-дуже різні. І знайти при тому цікаві для всіх - але несуперечливі точки дотику стає дедалі складніше. Формат, який був добрим, більше того - проривним для свого часу, за вісім років відійшов далеко від оптимуму у практичному сенсі. Швидше за все, це помітили і у ЄС. І хоча напередодні самміту звучали фрази про те, що "східних партнерів" наразі не ділитимуть за "сортами" - але саме це, здається, Брюсселю доведеться зробити. У якийсь максимально дипломатичний спосіб, звичайно. Інакше на наступному самміті, не виключено, фінальна спільна декларація обмежиться хіба констатацією того факту, що "Східне партнерство" все ще якось собі існує.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ