Чи прирівняє Брюссель Польщу до Росії

Вмовляння, прохання і гнівні окрики не подіяли. В Брюсселі розглядають можливість введення санкцій проти Польщі за контроверсійну реформу національного Конституційного суду, яка помітно підсилила вплив уряду на цей орган. Реформу цю в ЄС вважають антидемократичною і такою, що “становить систематичну загрозу” верховенству права в країні, повідомляє Financial Times.

При тому Польщі все ще дають шанси вийти з ситуації якщо й не “малою кров'ю”, то принаймні, без надто великого скандалу. "Я все ще бачу нас в процесі діалогу", сказав, коментуючи ситуацію, заступник голови Європейської Комісії Франс Тіммерманс. 

Втім, що б не говорили чиновники та дипломати, Єврокомісія вже випустила офіційне попередження на адресу Польщі. За відомостями Financial Times, якщо та не відступить від зайнятих позиції, то шанси на санкції є вельми істотними. Звичайно, про виключення Польщі з ЄС мова не йде, але помітні штрафи — або навіть тимчасове позбавлення права голосу в ЄС є для Варшави цілком реалістичною альтернативою.

Особливо якщо зважити на той факт, що чинне польське керівництво згадало про традиційний національний гонор, і відступати перед вимогами ЄС, схоже, не збирається.

Влада Польщі вже заявила, що не збирається сліпо слідувати порадам ЄС. «Думка (Єврокомісії -ред.) є думка, вона не має ніякого впливу на рішення, які будуть прийняті в Польщі. Це проблема Польщі, і ми повинні вирішувати її”, - заявила прем'єр-міністр країни Беата Шидло.

Таким чином ситуація, що почалась як дошкульний, але дрібний конфлікт, стрімко рухається в бік масштабної конфронтації. Конфронтації, в якій обидві сторони мають що губити. Якщо “Право і справедливість”, котра нині має свого президента і контролює обидві палати парламенту, буде вимушена відступити — то втратить не тільки обличчя, але й підтримку помітної частини консервативного і націоналістичного електорату. Що майже неминуче призведе до виборчих поразок.

Натомість якщо ж на дії поляків буде вимушена закрити очі Єврокомісія, це, по-перше, означатиме фактично повний пріоритет рішень національних урядів над рішенням європейської влади. І, по-друге, продемонструє, що ідеали демократичного розподілу виконавчої і судової влади, які є одним з базисів сучасних ліберальних політичних систем, стали необов'язковими для членів ЄС .

І яким би не було завершення конфлікту Брюсселя з Варшавою, воно може помітно вплинути на майбутнє всієї європейської спільноти — виключно в силу свого прецедентарного характеру. Соціальні доктрини і спільна політична філософія, які тримають вкупі європейські країни, схоже, повинні бути кодифіковані і перетворені на норми міжнародних договорів чи законів. В іншому разі чергові прихильники “особливого шляху” витруть об них ноги.