Путін визнав, що його війна в Сирії була помилкою

"Військовою метою російської операції є повітряна підтримка сирійських збройних сил в їх боротьбі проти ІДІЛ". Так 30 вересня 2015 року глава адміністрації російського президента Сергій Іванов анонсував початок дій російської армії у Сирії.

З того часу російська авіація здійснила більше 6 тисяч вильотів, "вразила більше 8 000 обєктів Ісламської держави (!)" – це за російською статистикою, ну і вбила невідому кількість мирних жителів Сирії. Тільки за лютий місяць і тільки тих, кого відкопали і порахували – близько 400. З них – 53 жінки і 103 дитини.

Територія, контрольована Ісламською державою в Сирії, за цей час зменшилась на величину від 12 до 25%. Це залежно від того, хто рахував. Даний результат – досягнення як сирійської урядової армії на пару з росіянами, так і курдів, поміркованої опозиції, і всіх-всіх-всіх, задіяних у конфлікті.

І це – солодка мить перемоги. Якщо хтось не зрозумів.

"Вважаю, що завдання поставлені перед Міністерством оборони, в цілому виконані. Тому наказую з завтрашнього дня почати виведення основної частини нашого військового угруповання з Сирійської Арабської Республіки", - сказав президент Росії. Додавши при тому, що "сьогоднішнє рішення буде хорошим сигналом для всіх сторін конфлікту. Сподіваюся, що це значним чином підніме довіру всіх учасників процесу".

Перша повітряна бульбашка з числа зовнішньополітичних авантюр Путіна успішно луснула. Росія вбила кілька тисяч мирних сирійців, кілька сотень ісламських бойовиків, продемонструвала, що має ракети, здатні долетіти з Каспію до Сирії, отримала смертельного ворога в особі Туреччини, і втекла. "Рятівником Заходу від ісламістів" Путіна не визнали не тільки у Вашингтоні, але навіть в Брюсселі та Берліні. Таким є вичерпний список досягнень Росії у цій війні.

Стала зрозумілою і суть "бліц-миру", укладеного в Сирії ліберальною опозицією, Асадом та курдами. Його метою було дати можливість Путіну відступити, "зберігши обличчя". Задля задоволення це обличчя більше не бачити, всі сторони з більшим чи меншим успіхом погодились.

Це "перемир'я" роспропаганда спробує подати, як "досягнення" – упустивши, звичайно, той факт, що російська авіація летіла воювати з Ісламською державою, яка до перемир'я жодного стосунку не має, і яка, попри "8000 знищених об’єктів", від російських бомбардувань постраждала не смертельно. Задля справедливості слід додати, що точно так само це терористичне угруповання не надто постраждало від американських, французьких і будь-яких інших "повітряних ковбоїв", які намагались вирішити геополітичну, суспільну і військову проблему за допомогою хаотично скинутих авіабомб.

Ймовірність того, що Путін згортає операцію в Сирії для того, щоб "погастролювати" десь іще (в тому числі – зіграти на ескалації війни на Донбасі), звичайно, існує. Але вона вкрай невелика. Ті сили і засоби, які використовувались у Сирії (бойова авіація та флот) для гібридної війни не годяться, а до повномасштабних наземних дій Росія, схоже, на даний момент не готується.

Але один, хай і несподіваний, наслідок історія з Сирією для Путіна може мати. Цю війну йому доведеться дуже довго і дуже старанно виправдовувати перед власним населенням.

Бо якщо росіяни зрозуміють, що сирійська авантюра була помилкою – переконати їх в тому, що авантюра на Донбасі була чимось іншим, буде далеко складніше. А якщо помилкою був Донбас – то чи не помилився "Сам" із Кримом? А якщо "Сам" так часто помиляється – то чи не помилка він сам?

Звичайно, путінська свита кинулась розповідати про "виконаний обов’язок" і початок мирного процесу. До якого ІД, нагадаємо, не має жодного стосунку. Але ймовірність того, що після виходу росіян в Сирії загориться так, як не горіло дотепер ні разу, далеко не нульова. І тоді пояснити, в чому полягала "перемога", буде й зовсім неможливо.