Чи доведе істерика Трампа і Кім Чен Ина до повномасштабної війни

Конфлікт між Північною Кореєю та рештою світу, схоже, вийшов на нову фазу. Від моменту, коли лідер КНДР Кім Чен Ин сипав погрозами, а США суворо й дипломатично обіцяли належно відповісти на агресію, ситуація перейшла до стадії, коли вже обидві сторони демонстративно розробляють плани можливих військових дій, а президент найбільшої на планеті демократії сипле погрозами про "вогонь, гнів і відверту силу" не гірше від свого опонента. Пентагон вже підготував план превентивного удару по об'єктах у Північній Кореї. Корейський план удару по острову Гуам, який є неінкорпорованою територією США (гарний синонім словосполучення "заморські володіння"), буде готовий до середини серпня.

Якщо ж абстрагуватись від емоцій, ситуація виглядає наступним чином.

На сьогодні ніхто не може сказати достовірно, чи є в Північної Кореї ракети, здатні доправити ядерні боєголовки до континентальної частини США. Але, зважаючи на успіхи двох останніх випробовувань балістичних ракет КНДР, такі засоби з'являться у Пхеньяну в найближчі місяці.

Американська система протиракетної оборони здатна з високою ступінню ймовірності перехопити північно-корейські ракети. Але висока ймовірність – це не стовідсоткова гарантія. Падіння навіть однієї ракети з ядерною боєголовкою матиме катастрофічні наслідки.

Так само ніхто наразі не може сказати нічого певного стосовно готовності Пхеньяну ці ракети використовувати. І ця непевність також є вельми тривожним сигналом. Але якщо стосовно ракетного нападу КНДР на континентальну частину США є сумніви, то стосовно можливої ракетної атаки на острів Гуам, де розташовані військові бази США, сумнівів набагато менше.

При тому надії на нові санкції проти північнокорейськ4ого режиму є мінімальною Оскільки путінська Росія їх відверто саботує. Тільки у першому кварталі 2017 року товарообіг між Росією і Північною Кореєю виріс більш ніж на 85% в річному вираженні.

Такою є одна сторона медалі.

Дивлячись на неї, виникає логічне питання – чому США не надіслали невеличкої ударної авіагрупи чи зграйки крилатих ракет, і не зрівняли з землею всі небезпечні для себе об'єкти – фабрики зі збагачення урану, сховища ядерних боєприпасів і ракетні заводи – іще на самому початку конфлікту. Добре, адміністрація Барака Обами мала пацифістичний характер, але й Дональд Трамп має всю повноту влади уже більш ніж півроку, і за цей час встиг постріляти ракетами навіть по аеродромах російського союзника під носом в російської ППО. Чи ж йому боятися Кім Чен Ина, тим паче у справі, яка стосується національної безпеки США? Відповідь на це питання наступна: так, боятись доводиться.

Про причини цього страху колись дуже ясно і чітко висловився не так давно очільник Пентагону Джеймс Меттіс.

"Конфлікт в Північній Кореї буде можливо найгіршими бойовими діями в житті більшості людей", - сказав він. Зазначивши, що у режиму КНДР є сотні артилерійський знарядь і ракетних установок, в зоні досяжності яких Сеул - один з найбільш густонаселених міст світу. Де, до слова, на смужці землі розміром 20 на 30 кілометрів зібрано більше 10 мільйонів живих душ. "Це буде катастрофічна війна, якщо вона перетвориться в битву, якщо ми не зможемо вирішити ситуацію дипломатичним шляхом", - підкреслив тоді глава Пентагону. Наразі якоїсь видимої підготовки до масштабних сухопутних дій на корейському півострові ні США, ні навіть Південна Корея не ведуть. Надіються, що Пхеньян не піде на крайні заходи.

І зараз, погрожуючи Північній Кореї "кінцем її режиму і загибеллю її народу" в разі війни США, а також готуючи авіаудар, який може цю війну спровокувати, Джеймс Меттіс – а з ним і решта планети – все ще надіються, що вдасться уникнути і першого, і другого. Але поведінка Пхеньяну залишає для цієї надії дедалі менше місця.