Поліція - з народом: Чому Путін не може придушити протести в Хабаровську

У Хабаровську триває 28-й день протестів. В робочі дні це не надто й помітно – кілька сотень людей проходять із лозунгами чи стоять в пікетах. А от у вихідні протест наливається силою і на вулиці виходять тисячі. Наприклад, у минулий вікенд вийшло, за різними даними, від 10 до 15 тисяч осіб. Для 600-тисячного міста – не так вже й мало.

При тому поліція затримала 6 учасників протесту. Двоє отримали адміністративні терміни тривалістю в тиждень, двоє відбулися символічними штрафами і ще двох відпустили просто так.

Якщо порівняти ситуацію в Хабаровську навіть не з протестами на Болотній плащі, а з будь-якою акцією в Москві чи Петербурзі, все це виглядає розгулом лібералізму. І якщо спочатку учасники мітингу вимагали тільки повернути їм колишнього губернатора, то зараз вимоги стали істотно ширшими.

Ситуація зацікавила іноземних журналістів та аналітиків – наприклад, у Politico з'явилася прецікава стаття Марка Галеотті, старшого наукового співробітника Королівського інституту оборонних досліджень в Лондоні. Який констатував, що в Хабаровську правоохоронці не просто не пресингують учасників протестів, до яких нерідко приєднуються місцеві ветерани поліції та армії. Вони їм відверто співчувають. І що коли в Москві з'явилися повідомлення про те, що протести були спровоковані професійними заколотниками не з самого міста, і, можливо, навіть з ініціативи Сполучених Штатів, місцеві прокурори провели брифінги, прямо заперечуючи цю вигадку московських пропагандистів.

Пояснення цієї ситуації з розряду "в Хабаровську недостатньо ОМОНу щоб придушити протести" виглядають непереконливо. Перекинути тисячу-другу бійців Кремль зумів би впродовж доби і протест цілком могли "зачистити". Але подібного рішення Москва так і не прийняла. Чому?

Відповідь, на думку західних аналітиків, криється в тому, що Володимир Путін не впевнений в лояльності місцевих силовиків. Вони, зазвичай, все життя служать в своєму регіоні. Їхні прибутки і просування по кар'єрній драбині цілком залежить від місцевих фінансових, політичних, і кримінальних еліт. І в разі отримання наказу із центру на рішучі дії вони можуть його тривіально саботувати. А використання московських силовиків в регіоні, в свою чергу, може зцементувати вже всіх без винятку мешканців Хабаровська проти центру, який згадує про "життя за МКАД тільки тоді, коли приходить час стягувати з них податки", як те констатує Галеотті.

Навіть саботаж розпоряджень стосовно придушення протестів навряд чи став би початком революції чи перевороту. Але це було б гласною і публічною демонстрацією того, що Москва не може жорстко контролювати власні провінції. Розпалити війну в Україні чи Сирії – може. Вбити політичного супротивника в Британії чи Німеччині – також може. А от розігнати протести в Хабаровську – ні.

І той факт, що Володимир Путін не наважується тестувати лояльність власних силовиків у Хабаровську, дає певну надію. Надію на те, що путінська владна вертикаль насправді далеко не така міцна, як то здається при перегляді центральних російських телеканалів. І що здоровий глузд і раціональний розрахунок віддалених російських регіонів в якийсь момент стане істотним геополітичним фактором, що чинитиме істотний вплив на майбутнє Російської Федерації.