ІДІЛ в Брюселі запросив до Сирії та Іраку стотисячну армію ЄС

Попри зусилля європейської поліції, яка старанно і з усіх сил вистежує, затримує і ув’язнює, бій з терором Європа поки програє.

Що, врешті, й не надто дивно – оскільки у цій війні ЄС, по великому рахунку, тільки обороняється. При тому обороняється пасивно, головно реагуючи на теракти чи спроби їх вчинити.

Хоча всім очевидно, що мусульманські радикали з'являються в європейських містах не з порталів, відкритих із пекла. І схиляють цих фанатиків до вчинення терактів не голоси шайтанів у їхній голові.

Всім чудово відомо, що є декілька країн, всередині яких існують гігантські терористичні анклави. Є Сирія з Іраком, де Ісламська держава контролює території, заселені 10 мільйонами громадян. Є Лівія, де робиться взагалі казна-що. В Західній Африці є Боко-Харам, яка присягнула Ісламській державі одним повідомленням у Твіттері. Все це не рахуючи напівфантастичних Кавказького та Алжирського "вілаятів", цілком реального "Синайського вілаяту", та інших кубел наволочі.

З тих країн поширюються світом ідеї, які роблять з мізками речі гірші, ніж вірус Еболи – з тілами. Звідти, нерідко, прибувають і виконавці цих ідей, чи інструктори для тих європейських мусульман, хто хоче взяти виконання на себе. І воювати з цими анклавами Захід не збирається.

Ні-ні, звичайно, всі знають, що європейська авіація бомбить якихось ісламістів в Іраку. Бомбить довго і безнадійно, без видимих шансів на перемогу (яку ніхто в тій операції собі до ладу й не уявляє). Бомбить, не тільки знищуючи ворогів – а нерідко, навпаки, створюючи нових. І не надто відрізняючись у плані ефективності знищення ісламістів від російської авіації в Сирії.

Безконечна, затягнута і нерішуча "війна з терором", яку веде зараз Захід, забезпечує терористам соціальну підтримку, досвід, врешті, час для реалізації своїх задумів.

В той час як протидіяти терору, схоже, можна і треба.

Першим пунктом в цій справі є очищення контрольованих ісламістами територій від їхніх "адміністрацій".

Звичайно, з якоїсь точки зору кілька десятків мирних громадян у Брюсселі – це, можливо, й менша ціна, ніж сотні, якщо не тисячі солдатів на передовій. Але проблема в тому, що солдати на передовій можуть вирішити проблему, а поліція і залякані громадяни в столиці – ні.

В цьому місці набіжать російські тролі з радісними вигуками про те, що саме західне втручання і породило "вакуум влади", який привів до влади ісламських фанатиків. І, як завжди, збрешуть. Бо спецслужби Каддафі чинили теракти як мінімум професійніше, ніж фанатики з трьома класами медресе. Один лише лайнер в Локербі чого вартує. Три сотні загиблих за раз.

В будь-якому разі, ісламістська гидота процвітає тільки там, де є вакуум іншої, адекватнішої влади. Встановити і підтримати яку можуть тільки піхотинці з гвинтівками, а не літаки з бомбами.

Другим пунктом програми могла би бути тісніша співпраця з мусульманськими общинами та духовенством. Ні, ніякої колективної відповідальності немає і бути не може – але регулярні теракти з боку мусульман не можуть не призвести до появи європейських політиків, готових зіграти на ксенофобії.

І тут на додаток до заяв про засудження терактів поміркованим мусульманським духовенством, які, ймовірно, таки будуть, зовсім не завадила б видача самими мусульманами кількох найрадикальніших членів общини в руки європейського правосуддя – тоді б подібні заяви звучали правдоподібніше. Чи жоден мусульманський духівник нічого не знає про радикальні настрої в середовищі своїх вірних? Врешті, навіть направду масового і рішучого засудження самогубних атак, оголошення їх прямою дорогою до пекла, а не до раю, в середовищі європейського мусульманського духовенства якось не сильно чути.

Зараз, в мутній і кривавій піні терактів, на поверхню випливе тисяча і одна версія цих подій. ФСБ розповідатиме про "помсту терористів європейцям за арешти", СБУ – про причетність до терактів ФСБ. Хтось побачить в усьому "інформаційну провокацію", вчинену щоб відвернути увагу від процесу над Савченко. Хтось – заплановану "неуважність" європейських спецслужб, які хочуть нових коштів на боротьбу з терором.

Декотрі з цих гіпотез можуть бути й не зовсім безпідставними. Але в основі усього лежить той факт, що Захід, оголосив війну ісламістам, а ЄС від участі у ній практично самоусунулось. А той, хто оголошує про участь у бійці, але відмовляється, власне кажучи, битись, тільки більш чи менш вдало ухиляючись від ударів суперника, неминуче програє.

При тому невдала війна з ісламізмом – це проблеми не ЄС, а власне всієї Європи. До якої, як не крути, належимо і ми. Якщо хтось думає інакше, то можна нагадати, що два місяці тому четверо громадян України – три жінки і 9-літній хлопчик – були вбиті в Уагандугу саме ісламськими терористами.