"Статус-6": Навіщо Путін лякає США брудною ядерною бомбою

Історія з "новою Кузькіною матір'ю", якої мусить злякатися Захід, розвивається, як поганий детективний серіал.

Спочатку в ефірі російського Першого каналу вийшов сюжет, у якому "випадково" засвітилось зображення документа, пов’язаного з океанською багатоцільовою системою "Статус-6". Ступінь "випадковості" можна оцінити, подивившись сюжет – всі решту документів в руках учасників старанно розмиті, і тільки "Статус-6" тішить яскравими барвами.

Потім кадри видалили, і, вочевидь, щоб неуважні підноси не пропустили "вкиду", особисто прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков підтверджує, що російські телеканали показали в новинах кадри з даними про секретну систему "Статус-6".
"Дійсно, там деякі секретні дані потрапили в об'єктив камери, тому вони згодом були видалені", - констатує Пєсков.

Якщо коротко – російська інформаційна машина зробила все, щоби донести інформацію про "цілком таємний проект" до всіх зацікавлених.

Самої інформації – відносно небагато. Суть її передає добре помітний абзац з документу стосовно призначення "Статусу-6":

"Ураження важливих об'єктів економіки противника в районі узбережжя і нанесення гарантованого неприйнятного збитку території країни шляхом створення великих зон радіоактивного зараження, непридатних для здійснення у цих зонах військової, господарсько-економічної та іншої діяльності протягом тривалого часу".

Згідно з інформацією, наведеною на слайді, система являє собою масивну торпеду (позначену як "самохідний підводний апарат") з дальністю ходу до 10000 кілометрів і глибиною ходу близько 1000 метрів. В якості оснащення запропонований якийсь "бойовий модуль".

Окрім того, в документі помітно малюнки підводних човнів – носіїв, в яких, на думку експертів, чітко вгадуються атомний підводний човен спеціального призначення "Бєлгород" проекту 09852 або атомний підводний човен спеціального призначення "Хабаровськ" проекту 09851. Обидва вони поки що будуються.

При тому "вкид" від Першого каналу не був першим в цій історії – ще до нього Білл Герц, експерт у сфері оборони, публікував у The Washington Times матеріал з посиланнями на джерела у Пентагоні про те , що в Росії створюється "високошвидкісна" ядерна торпеда з ядерним боєприпасом в "десятки мегатонн" з метою нанесення катастрофічних пошкоджень портам США.

Стосовно всієї історії з системою "Статус-6", насправді, існує три найбільш імовірних варіанти.

Перший з них – що мова йде про розробку велетенської торпеди (по суті – міні-субмарини), з ядерною боєголовкою, потужність якої обраховується мегатоннами. З аналогічною пропозицією до радянського керівництва звертався ще покійний академік Андрій Сахаров, який, при тому, пропонував не проводити торпеду до самого ворожого порту, в процесі чого її можуть засікти і знищити – а підірвати потужний заряд на певній відстані, аби порт руйнувала вже гігантська хвиля, яка виникне внаслідок потужного вибуху. До речі, коли він спробував обговорити проект з радянським флотоводцем контр-адміралом Фоміним, той заявив, що шокований "людожерським характером" проекту. Не зважаючи на те, що тодішній радянський підводний флот був не в стані нести тоді балістичні ракети, проект забули. І от сьогодні, коли Путін відчуває параноїдальний страх, що протиракетна оборона США нейтралізує російський ядерний арсенал, а грошей на розробку кардинально нових ракет немає, торпеда знову була загадана. А "людожерства" російський президент ніколи не боявся.

Іншим варіантом є використання в торпеді не ядерного боєзаряду, а звичайної вибухівки, вибух якої розсіюватиме контейнер з радіоактивним ізотопом. Себто практично класична "брудна бомба", якої всі боялись з боку терористів –а отримали від Путіна, який ніяк не хоче поступитись "Ісламській державі" першістю в рейтингу загроз сучасному світу. Такий варіант є у чомусь навіть ймовірніший, ніж багато мегатонний ядерний заряд – оскільки він не тільки не потребує складних обрахунків для створення ефективного дизайну пристрою (свого Сахарова у Путіна, як відомо, немає), але є і набагато дешевшим в реалізації – для "брудного" компоненту підійдуть навіть відходи з АЕС. Пасаж про "створення великих зон радіоактивного зараження" – без згадки про руйнування, здійснені ударною хвилею, теж говорить на користь такої гіпотези.

І третьою, також ймовірною можливістю, є звичайний блеф. "Статус-6", цілком можливо, є рідним братом гумових надувних танків суперсучасного дизайну, якими любила лякати супротивників російська армія на зорі путінського президентства. А зважаючи на стан російської промисловості, проект, задуманий у відповідності до першого чи другого сценарію, цілком може і мимо волі російського президента перейти у третю категорію.

Втім, якою б не була справжня природа новітньої путінської ініціативи, цілі вона, скоріше за все, не досягне. По тій простій причині, що "боятись і поважати" Радянський Союз, а потім і Росію, західний світ перестав задовго до появи ПРО. Яка й дотепер настільки ненадійна, що видіння Заходу, який починає ядерний удар по Росії, надіючись перехопити 60-80% її ракет (приблизно так оцінюють ефективність ПРО – в разі, якщо її добудують і вона спрацює, як слід) може з'явитись тільки в голові російського президента. Зневага і відсутність страху перед Росією походять зовсім не від того, що її ядерний кийок став слабшим. Вони викликані тим, що чоловічок, який вкрав купу мільярдів доларів, сховав їх у банках по всьому світу, прилаштував дітей і родичів по "хлібних місцях" в Москві чи Лондоні, тепер намагається вдавати із себе якщо не Сталіна, то бодай Хрущова. У яких, як не крути, номерних рахунків у Швейцарії чи таємних будиночків в Іспанії не було.

Натомість все, чого Путін може досягнути "Статусом-6" – це переконати керівництво США, що зайві асигнування в оборону будуть не зайвими. Лобісти Пентагону, вочевидь, вже потирають руки, чекаючи на золотий дощ, котрий проллється на програми ВМФ США. Тільки, на відміну від російського, американський бюджет може собі це дозволити без зайвої шкоди для економіки країни.