Сандерс покинув президентські перегони: Чим загрожує Україні боротьба Трампа з Байденом

Рішення сенатора Берні Сандерса припинити свою президентську кампанію несподіванкою не стало. Після того, як поповзли чутки, що він не досяг успіху і на праймеріз у Вісконсіні, що пройшли у вівторок, стало зрозуміло, що шанси Сандерса набрати необхідну кількість голосів виборників є фактично рівними нулю.

При тому що проти Сандерса грав цілий масив різноманітних факторів. По-перше, йому хоч і вдалося перетягти на свій бік значну частину політично активної молоді (що наштовхує на цікаві думки стосовно світлого соціалістичного майбутнього у США), але не вдалось зацікавити політикою, власне, широкі молодіжні маси. Через що красиві цифри підтримки у розділі "виборці віком до 30-ти" так і не перетворились на вагомі результати в загальному підсумку. Під кінець рівень підтримки Байдена і Сандерса у внутрішньопартійних опитуваннях становив близько 65% проти 35%.

При тому проти Сандерса досить відверто зіграв Обама, який не тільки активно підтримував Байдена, даючи тому підтримку афроамериканців, але в останні дні неодноразово зустрічався з Сандерсом – вочевидь, підштовхуючи його до якогось компромісу. І, судячи з усього, цілком успішно – оскільки в своїй промові про вихід з перегонів Сандерс назвав Байдена "дуже гідною людиною", з якою  він буде "працювати в просуванні наших прогресивних ідей". Додавши, що після офіційного призначення Байдена єдиним кандидатом – яке, попри безальтернативність його кандидатури, трапиться лише в червні - "ми спільно рушимо вперед, щоб перемогти Дональда Трампа, найнебезпечнішого президента в сучасній американській історії", - зазначив Сандерс.

Якщо співпраця Сандерса і Байдена складеться, це буде непоганою новиною для України. Оскільки мобілізувавши увесь демократичний електорат, ці двоє мають реальні шанси здолати Трампа і припинити той хаос, який запанував у стосунках Києва із Вашингтоном впродовж останніх років. При тому Сандерс, якого можна запідозрити в мінімальному сантименті до Росії, скоріше за все, зосередить свою діяльність на внутрішньо американській політиці. Натомість Байден, який в конфлікті України з Росією завше займав чітко проукраїнську позицію, якраз і формуватиме міжнародно-політичну позицію США. Втім, на тому добрі новини завершуються.

Чинний президент США Дональд Трамп опинився у непростій ситуації. Його передвиборна позиція дотепер мала дві ключових сильних сторони. Перша полягала в тому, що за його президентства економіка США досягла небувалого розквіту. Друга зводилась до того, що Трамп більш чи менш спритно стравлював між собою "безумного Берні" та "продажних вашингтонських демократів", яскравим представником яких, безумовно, був Байден.

І от сьогодні, за півроку до виборів, обидва цих ключових електоральних інструменти Трампа фактично зникли. Під ударами пандемії економіка США рухається до рецесії (і той факт, що цей процес є лише частиною загальносвітового тренду, американських обивателів якось не надто заспокоює). А "безумний Берні", замість публічно лаятися з Байденом, готується виступати з ним у спільний похід проти Трампа.  За такої ситуації в чинного президента США залишається не так вже й багато козирів. І один з них, нехай м'ятий і давно використаний – це історія з Гантером Байденом та Burisma, про яку, здається, було написано все, що тільки можливо написати.

За допомогою республіканців у Сенаті Трамп спробує розпочати якусь подобу розслідування у цій справі. Паралельно Білий дім може відновити і спроби тиску стосовно цієї справи на українську владу. Прокурор Венедиктова, можемо припустити, за бажання легко знайде "компромат на Байдена". Звичайно, тільки у тому випадку, якщо українська влада прийме рішення "посприяти" чинному президенту США.

Втім, як би не розвивалася уся ця історія, наразі чітко можна сказати, що "українська карта" президента Трампа аж ніяк не сприятиме покращенню стосунків між Києвом та Вашингтоном. А стосовно теперішніх мешканців Банкової, хотілось би вірити, що вже потрапивши в халепу завдяки Трампу, і знаючи сумні наслідки, які спіткали команду Порошенка внаслідок надмірної любові до одного із кандидатів на посаду президента США, вони хоч цього разу зуміють відійти на належну дистанцію від процесу волевиявлення американського народу. Навіть якщо це призведе до тактичних непорозумінь із Вашингтоном – у стратегічному плані подібна політика є єдино можливою.