Безсоромні нащадки нацистів: Чому Путіну не вдалося зіграти на німецькому комплексі провини

Президент Росії Володимир Путін написав статтю для німецької газети Die Zeit. Ну, можливо не так щоб зовсім написав, а радше прочитав і завізував — але то вже подробиці.

Суть цієї статті — доволі банальна. У ній російський президент намагається зіграти на психологічних травмах німців. Спочатку — нагадуючи про радянську армію, яка "врятувала всю Європу від нацизму". Потім — стверджуючи, що після розпаду СРСР розширення НАТО завадило "об'єднатися всій Європі". "Від Лісабона — і до Владивостока". І не менше.

Можна багато що сказати про цю статтю. Можна потішитися "лозунгу", винесеному перед початком тексту, який звучить так: "Бути відкритими, незважаючи на минуле". Це, нагадаємо, написав політик, який пришиває статус "іноземного агента" всім ЗМІ, які йому не подобаються, і отримують бодай долар з-поза меж Росії.

"В логіці побудови Великої Європи, об'єднаної спільними цінностями та інтересами, Росія прагнула розвивати свої відносини з європейцями", - пише політик лідер, який відправляв до Європи вбивць з отрутою радіоактивними матеріалами та вибухівкою. Які ще й вбивали не тих, кого їм наказали вбити, і підривали не ті заводи, що мали підірвати.

Після чого російський лідер видає свою головну, схоже, претензію: "Багато держав було поставлено перед штучним вибором - бути або з колективним Заходом, або з Росією... Які наслідки мала така агресивна політика, бачимо з прикладу української трагедії 2014 року. Європа активно підтримала антиконституційний озброєний переворот в Україні... Навіщо США організували переворот, а держави Європи - безвольно його підтримали, спровокувавши розкол в Україні і вихід Криму з її складу?"

В цьому місці німцям має стати соромно. Вони, виявляється, не тільки війну рівно 80 років тому розпочали (бо все, що було перед тим, з точки зору Путіна, "не рахується" — адже Польщу СРСР з Німеччиною таки ділили разом) — вони ще й переворот в Україні чи то "активно", чи то "безвольно" підтримали.

І на хвилі цього сорому Берлін мав би раз і назавжди публічно поставити крапку на будь-яких сподіваннях стосовно розширення НАТО на схід. Російська дипломатія зараз активно працює з багатьма членами альянсу на цю тему. От днями Анкарі Лавров замалим не погрожував за підтримку євроатлантичних мрій Києва.

І, не виключено, іще років 5 тому стаття російського лідера в популярній німецькій газеті викликала б ту реакцію, на яку він сподівався. Присоромлене мовчання Берліна під покаянні крики "корисних ідіотів" — чи проплачених журналістів та політиків.

Але у 2021-му Берлін реагує інакше. "Німеччина повинна завжди усвідомлювати історичну провину за Другу світову війну, але сьогодні ми все ж повинні бути реалістичними. Росія позбавляє своїх західних сусідів права на вільне самовизначення, і це - корінь проблеми. У Росії немає права наказувати Україні або іншим державам відмовлятися від демократичного устрою", - заявляє, явно у відповідь на статтю Путіна, голова комітету у закордонних справах Бундестагу, член президії ХДС Норберт Рьоттген.

Додаючи, що Путін "не зацікавлений у партнерстві, компромісах і балансі". І роблячи реверанс у бік відродження євроатлантичного партнерства у вигляді компліментів "правильній" політиці Джо Байдена.

Складається враження, що аргумент "а ваші діди були нацистами", який так безвідмовно служив Росії у двосторонніх стосунках з Німеччиною впродовж багатьох років, почав давати збій.

Можливо, тому що "нацисти забули 45-й", як то, напевно, вважає Путін. Але радше тому, що читаючи статті російського президента, і співвідносячи їх з реальністю — у вигляді агресії проти Грузії, "аншлюсу" в Криму та війни на Донбасі, німецькі політики якраз і згадують нацистських демагогів. І розуміють, що один із них тепер керує Росією.