Безпомічний популіст: Чи впорається новий британський прем'єр з тупиком, який сам колись створив

Британські консерватори обрали екс-керівника Форін офісу, колишнього мера Лондона Бориса Джонсона лідером своєї партії. Тепер менш ніж за добу він офіційно вступить на посаду прем'єр-міністра, замінивши на ньому Терезу Мей, котра пішла у відставку після чисельних, але цілком безуспішних спроб змусити парламент ратифікувати угоду щодо Брекзіту. Мей, згідно з традицією, подасть завтра прохання про відставку британській королеві.

За кандидатуру Джонсона проголосували більше 92 тисяч зі 160 тисяч членів Консервативної партії, які брали участь в голосуванні - що принесло скандально відомому політику перемогу над чинним главою МЗС Джеремі Хантом.

Ключовою тезою, яка принесла успіх Борису Джонсону серед рядових партійців, стала його готовність провести Брезіт, не зважаючи на жодні супутні умови.

Якщо хтось із читачів остаточно заблукав в лабіринтах цього багаторічного й по-кафкіанськи заплутаного й безглуздого геополітичного процесу, то коротка ситуація станом на зараз виглядає наступним чином.

Всі варіанти договору про Брекзіт, яких вдалося досягти попередньому прем'єр-міністру Терезі Мей із керівництвом ЄС, відхилив британський парламент. При чому відхилив "із тріском" - подаючи за урядові пропозиції рекордно низьку кількість, що, з точки зору традицій британського парламентаризму, є демонстрацією фактично некомпетентності уряду.

Натомість в ЄС вже неодноразово і зі всією рішучістю заявили про те, що інших варіантів угоди про Брекзіт запропонувати Лондону в Брюсселі не можуть - і не хочуть. Хоча б тому, що надто пільгові умови виходу, за яких Лондон зберіг би всі вигоди від перебування в ЄС - але при тому втратив би потребу підпорядковуватись європейським регуляціям - такий варіант заклав би міну сповільненої дії під увесь ЄС. В якому у будь-якій країні в разі приходу євроскептиків до влади розігрувався б свій сценарій "екзіту". Тому в Брюсселі - а також у Берліні та Парижі - рішуче налаштовані заставити Лондон заплатити високу ціну за вихід з ЄС - і від рішення не відступлять.

За таких умов рішення Джонсона про "жорсткий Брекзіт" без будь-якої масштабної угоди з ЄС про його умови видається ніби як єдино логічним і правильним.

Втім, і тут на Бориса Джонсона чигає пастка. Оскільки у Консервативної партії разом з союзниками з північноірландської Демократичної юніоністської партії в британському парламенті є вкрай крихка більшість - у вигляді 323 з 639 депутатів.

Але як мінімум чверть сотні депутатів-консерваторів із числа членів уряду (в Британії роботу в уряді і представництво в парламенті можна суміщати) вже неодноразово публічно заявляли, що голосувати за жорсткий Брекзіт вони не будуть.

При тому мова йде про вкрай впливових людей - на кшталт міністра фінансів Філіпа Хеммонда, міністра юстиції Девіда Гока, міністра міжнародного розвитку Рорі Стюарта, міністра бізнесу Грега Кларка та інших. Які, за чутками, можуть привернути на свій бік як мінімум ще чверть сотні депутатів-торі.

І в даному випадку мова йде про "поміркованих" критиків Джонсона. Менш помірковані, тверезо оцінивши шанси на його прем'єрство, зайняті спішною евакуацією з Даунінг-стріт. Як, наприклад, заступник міністра закордонних справ сер Алан Данкан, який подав у відставку вчора, і прокоментував ситуацію наступним чином: "Мене дуже турбує, що його (Джонсона - ред.) несе без керма і вітрил, все у нього без плану, по натхненню, на живу нитку... Я просто думаю, що він вляпається в урядову кризу". Сьогодні слідом за Данканом у відставку подала міністр освіти Ен Мілтон.

Таким чином, в Бориса Джонсона є зрима - і майже стовідсоткова перспектива опинитись в тій ситуації, в які впродовж більш ніж року борсалась його попередниця, Тереза Мей.

В якій він не зможе ані укласти нову угоду з ЄС, ані відтермінувати Брекзіт, ані здійснити вихід з ЄС без угоди.

Єдиним радикальним кроком може стати відставка уряду і проведення позачергових виборів - але в такому випадку Консервативна партія, скоріше за все, взагалі втратить більшість в парламенті - зараз за торі готові проголосувати не більше 20-22% виборців.

Про ступінь розгубленості британських політиків каже той факт, що частина депутатів-консерваторів взагалі готові звернутись до королеви Єлизавети ІІ з проханням щоб вона, як формальна очільниця держави, просила ЄС ще раз відтермінувати Брекзіт. Хоча останній раз в зовнішню політику країни британські монархи втручались три сотні років тому, а приймали неформальні звернення до уряду - в 1931 році.

Складно сказати, як складеться подальша політична доля Бориса Джонсона після того, як стане очевидно, що один із "батьків" Брекзіту виявився нездатним впоратись із наслідками власної політичної ініціативи. Під уламками Брекзіту може бути похована не тільки політична кар'єра Джонсона, яка, врешті, є його особистою справою, але і економічне процвітання - чи навіть соціально-політична стабільність всього Об'єднаного Королівства.

Історія з Брекзітом повинна стати радикальним уроком. Який варто ретельно вивчити не тільки британським популістам.