Час поповнювати обмінний фонд: Чи допоможуть Туреччина і США витягнути Нарімана Джеляла

Сьогодні справа затриманого окупантами заступника голови Меджлісу Нарімана Джеляла отримала продовження. Кримськотатарський активіст, якого схопили 4 вересня і звинуватили в співучасті у пошкодженні газогону, що нібито йшов до військової частини окупаційної армії в Криму, був звинувачений у співпраці з Головним управлінням розвідки (ГУР) України в Херсоні. Російські спецслужби примудрилися за лічені дні "розслідувати" цю справу, і повідомити, що "підрив газопроводу" в кримському селі Перевальне був санкціонований начальником ГУРу Кирилом Будановим, виконавці виїжджали на територію України для вивчення "вибухової справи", а за вчинення диверсії їм мали заплатити близько $ 2 тис.

Якщо бути точним, цю версію співробітники ФСБ "вибили" з братів Асана та Азіза Ахметових, яких затримали в один день з Джелялом. Ймовірно - тортурами, погрозами близьким або в обмін на скорочення терміну покарання. Адже головна ціль всієї цієї "спецоперації" — дати максимальний термін Джелялу, який брав участь у саміті "Кримської платформи" і є публічною особою. Він користується авторитетом серед кримських татар і залишався в окупованому Криму, при цьому не погоджуючись співпрацювати з окупантами.

Наріман Джелял на суді. Фото: Фейсбук/Nariman Dzhelyal

Така особа стала ідеальною мішенню для сфабрикованої кримінальної справи. Котра мала продемонструвати всьому світові, що у відповідь на будь-які жорсткі дипломатичні кроки стосовно російської анексії півострова Кремль відповість репресіями проти кримських татар — чи будь-яких інших проукраїнських сил. У тому, що відверто недолуга "справа про підрив газогону" була саме відповіддю на проведення "Кримської платформи", не сумнівається як очільник Меджлісу Рефат Чубаров, так і чисельні західні дипломати.

Звичайно, що будь-які заяви як України, так і Державного департаменту США про неприпустимість "державного тероризму" окупанти пропустили повз вуха. Аналогічна історія, ймовірно, трапиться і зі спробами інших причетних сторін заступитися за Джеляла.

Звичайно, в 2017 році вже була історія, коли турецькому уряду вдалося звільнити двох заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу — Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова. Але та історія стоїть трохи осторонь від сьогоднішніх подій із цілого ряду причин. По-перше, тоді активістів вдалося обміняти на двох російських диверсантів, Алєксандра Смірнова та Юрія Анісімова, які були арештовані в Туреччині за підготовку вбивств чеченських дисидентів. Сьогодні "обмінний фонд" Анкари на цьому напрямку, здається, порожній. По-друге, тоді членів Меджлісу звинувачували в публічних заявах про невизнання анексії Криму, та нібито "організації масових заворушень" — що є далеко менш важкою статтею ніж 281-а стаття кримінального кодексу Росії про диверсії, яку шиють Джелялу.

Повернути свободу цьому кримському заручнику Путін погодиться тільки в обмін на своїх агентів — або ж у випадку скоординованої дипломатичної ініціативи, спрямованої на подальше розширення галузевих санкцій проти російської промисловості та фінансового сектору. Реалізація якої наразі видається малоймовірною.

В усіх інших випадках бажання російського президента показати Україні та цілому світу, як небезпечно намагатися хай і дипломатично але протистояти Росії домінуватиме в цій справі над іншими резонами, що їх можуть запропонувати господарю Кремля не тільки Київ, але й Анкара та Вашингтон. І все, що може і повинна зробити в цій ситуації як українська дипломатія, так і друзі та союзники кримських татар в Анкарі — це привернути максимум уваги до долі Джеляла, щоби він дожив до дня звільнення максимально здоровим і неушкодженим і не зник навіки у застінках російської "правоохоронної" системи.