Це вам не Меркель: Чому новий німецький уряд хоче застопорити "Північний потік — 2"

Впродовж минулих вихідних з'явилося одразу декілька новин, пов'язаних зі стосунками в трикутнику Україна-Німеччина-Росія.

З одного боку, міністр оборони України Олексій Резніков заявив, що Німеччина блокує наші спроби закупити зброю через НАТО. І тільки після переговорів погоджується розблокувати продаж нелетальних озброєнь — на кшталт рушниць для знищення дронів.

З іншого боку, нова очільниця німецького зовнішньополітичного відомства Анналена Бербок заявила, що "не бачить підстав" для введення в експлуатацію газогону "Північний потік — 2". Оскільки він не відповідає нормам європейського енергетичного законодавства Крім того "у разі подальшої ескалації (російсько-українського конфлікту — ред.) цей газогін не може бути підключений до мережі".

Скидається на те, що в Берліні таки планують максимально скрупульозно дотриматися всіх нюансів третього європейського енергопакету, примусити "Газпром" виконати всі вимоги стосовно сертифікації Nord Stream 2 AG, затягнувши справу до літа наступного року. Або і трохи довше.

На перший погляд, поєднання цих двох підходів може видатися дивним. Частина наших союзників — на кшталт тієї ж Туреччини — без особливих проблем продає Україні зброю, але при том користується будь-якими економічними преференціями з боку Росії. І газ через "Турецький потік", наприклад, вже чудово йде до тієї ж Угорщини — оминаючи при тому українську ГТС.

Натомість з боку нового німецького уряду ми спостерігаємо прямо протилежний підхід — відмову від потенційно прибуткової торгівлі зброєю з Україною, яка супроводжується при тому готовністю якщо й не блокувати, то, принаймні, максимально затримувати спільні енергетичні проекти з Кремлем.

Річ у тім, що для нової німецької влади тема продажу зброї залишається фактично табуйованою. Звичайно, співголова партії "зелених" Габек після візиту на Донбас говорив про необхідність передачі зброї України — але тоді він наштовхнувся на хвилю критики з боку навіть власних однопартійців. Натомість теперішній канцлер Німеччини, Олаф Шольц, у пору буремної юності — у 1980-х — ходив із транспарантом протестувати проти "агресивного й імперіалістичного НАТО". Традиційно пацифістичними в своїй переважній більшості є і "зелені". Тому, не отримавши зброї від німецьких християнських демократів — які, загалом, вважаються "яструбами", сподіватись отримати її від коаліції пацифістів — заняття марне. А от із вуглеводнями все інакше. Всі якось звикли до думки про те, що "Північний потік-2" — це німецько-російський проект, спрямований на співпрацю між Москвою та Берліном, яка українцям, зважаючи на супутні обставини, видається колаборантством. В результаті якої Кремль може зупинити транзит через Україну, а німці...

Отут і трапляється заминка. Оскільки практична користь для Німеччини наразі є неочевидною. Можливо, між Путіним і Меркель і існували якісь домовленості стосовно знижок чи чогось подібного — але зараз, після зміни німецького уряду на зовсім інших людей, частина яких відверто вороже налаштована до Росії, всі ці домовленості забуто. І хоч через українську ГТС, а хоч через "Північний потік —2" — Росія продаватиме Німеччині газ за максимально можливою ціною. Просто тому, що "путіноміка" і без того перебуває на межі колапсу, і робити багатомільярдні "подарунки" Німеччині Росія зараз просто неспроможна. Тому в реальності пересічному німецькому бюргеру цілком байдуже, з якої труби прибув газ, який горить в нього у котлі. Питання в тому, наскільки цей газ цей дорогий.

Тому сертифікація "Північного потоку —2" не буде ані швидкою, ні легкою. Особливо якщо зважити на особисту неприязнь очільниці "зелених" до Кремля, закономірно спровоковану російською піар-кампанією проти неї особисто. Але й на тому справа не закінчиться, оскільки процес переходу на альтернативну енергетику та добутий з екологічно чистих джерел водень за нової німецької влади тільки прискориться. Рівно як і підтримка рішення про введення додаткових податків на викопне пальне.

Можна по-різному ставитися до подібної позиції Берліну. Але чекати від нової німецької влади неможливого, а потім розчаровуватися, було б, напевно, не дуже розумним.