Атака на чорні скриньки: Чому Пристайку не варто вдавати "співпрацю" з Іраном

Сьогоднішня заява міністра оборони Ірану Аміра Хатамі про те, що чорна скринька зі збитого 8 січня українського літака зазнала серйозних пошкоджень, новиною, звичайно, не стала. Про це в тій чи іншій формі іранська сторона повідомляє практично від моменту визнання своєї провини за трагедію. Паралельно ж озвучує різноманітні версії стосовно подальшої долі скриньок, які будуть чи то повернуті Україні, чи надіслані до Франції для аналізу, чи, можливо, навіть потраплять до Росії (хоча про останній сценарій ходили тільки чутки).

Паралельно з тим Тегеран від початку історії успішно ігнорує всі вимоги віддати скриньки країні, яка змогла б їх розшифрувати. Ну, й не була б зацікавлена у фальсифікації.

Цікавим в сьогоднішній заяві є інше. Іранський посадовець заявив, що "міністерство оборони попросило оборонні підприємства про її реставрацію. Чорну скриньку спочатку відновлювати, а потім розшифрують". При тому, за словами Хатамі, робота з відновлення скриньки вже триває.

Іран — країна специфічна. З однією домінантною ідеологією, і вельми своєрідним уявленням про необхідність брати відповідальність за власні провини — як то наочно продемонструвала історія зі збитим українським літаком.

Тому можна не сумніватися, що співробітники іранських "оборонних підприємств", які тепер будуть "реставрувати" чорні скриньки, виконають будь-яке розпорядження міністра оборони, чи якогось посадовця з КВІРу. Не кажучи вже про ймовірні побажання аятоли Хаменеї. Абсолютно будь-яке. Переписати вміст чорних ящиків настільки переконливо, щоби подальша стороння експертиза не змогла цього помітити, фахівці іранського ВПК, насправді, не зуміють. Але пошкодити прилади, які повинні витримувати удар об бетонну стіну на швидкості в 750 км/год та пожежу з температурою в 1100 градусів ці фахівці, скоріше за все, таки спроможні.

Тому сценарій, за якого якийсь час триватиме "реставрація", а після того буде повідомлено, що чорні скриньки зіпсовані остаточно — пардон, "відновити інформацію з них не вдалося" - видається цілком вірогідним.

І вже не так важливо, насправді, що саме є в тих скриньках такого, що в Тегерані готові продовжувати всю цю клоунаду над трупами, аби лишень їх не віддати.

Важливішим є той момент, що, наприклад, міністр закордонних справ України Вадим Пристайко, який не далі як позавчора розповідав про те, що існує "достатній рівень взаємодії з іранською стороною як на технічному рівні, так і на рівні розслідування", за наявних умов стає не те щоби прямим співучасником протиправних діянь Тегерану, а чимось на кшталт "корисного ідіота". Який дає Ірану час для нових політичних маневрів і подальшого продукування брехні.

Звичайно, можна дослухатись, наприклад, не до заяв міністра оборони Ірану, а до вчорашніх тверджень його колеги — очільника Міністерства доріг і міського розвитку Мохаммада Есламі, про те, що чорна скринька, якщо її не зуміють прочитати в найближчі дні, буде передана "третій країні" (знову таки запитання — якій). Але, по-перше, така кількість суперечливих заяв наштовхує на думку про те, що Тегеран, здається, просто створює інформаційний туман. І, по-друге, не складно здогадатися, що вплив міністра оборони — в розпорядженні відомства якого і перебувають зараз чорні скриньки з великою ймовірністю може переважити вплив його колеги з міністерства доріг, навіть якщо останній і справді збирається комусь щось віддавати.

І в разі, якщо чорні скриньки зусиллями фахівців іранського ВПК таки будуть остаточно й безповоротно зіпсовані, то головна провина, безумовно, ляже на Тегеран. Але й про роль України, міністр зовнішньополітичного відомства якої заявляв про "достатній рівень співпраці", світ також не забуде.