Гнів бацьки: Чому Лукашенко зачищає журналістів

Після того, як учора було затримано сім співробітників інтернет-порталу Tut.by та інформаційного агентства Белапан, найбільш масових незалежних інтернет-проектів країни, сьогодні "взялися" за менші проекти, та за окремих незалежних журналістів. Ну, і деяких випадкових людей.

З обшуком прийшли до журналіста Deutche Welle Павлюка Биковського, завітали до видання "Наука", а також затримали, здавалось би, зовсім вже далеких від справи редактора та трьох журналістів Realt.by. Хоча ні – арешт Олексія Жукова, колишнього журналіста видання "Білоруське сільське господарство" та його дружини, від журналістики взагалі далекої, виглядає ще більш дивно.

Офіційним приводом для зачистки, якщо хтось пропустив, стала скарга директорки державного інформагентства БелТА Ірини Акулович щодо того, що невідомі зловмисники, користуючись чи то чужими, чи то "підробленими" паролями, читають платну частину новинарної стрічки (яка через короткий час і без того виставляється у відкритий доступ). І що невідомі супостати здійснили 15 тисяч сеансів незаконного доступу до інформаційних скарбів БелТА.

У відповідь на цю скаргу білоруський Слідчий комітет не порадив держагенству змінити паролі доступу – щоб чужі не лазили. Ні, цей орган негайно розпочав кримінальну справу, оскільки "у результаті вчиненого злочину РУП "БелТА" заподіяно істотну шкоду, що виразилася в неправомірному заволодінні і використанні захищеної від стороннього доступу інформації, а також підриві ділової репутації підприємства". Вочевидь, передрук новин БелТА – це підрив його репутації. Буває. А білоруське МЗС оперативно пояснило всім зацікавленим, що історія не має жодного стосунку до свободи слова, і є виключно кримінальним епізодом.

Пояснення, звичайно, епічне. Як і вся "спецоперація", зліплена докупи не білими нитками, а якимось канатом, сплетеним з коноплі і хворобливої маячні білоруських правоохоронців. Для розуміння ситуації - директорка БелТА Ірина Акулович, за якаргою якої все почалося – довірена особа президента Білорусі Александра Лукашенка на попередніх виборах.

Ціна платної стрічки, до якої добиралися "хакери" з незалежних видань – 600 білоруських рублів на рік. Ще, звичайно, 8 тисяч гривень – але Tut.by, які орендують три поверхи в престижному бізнес-центрі, мабуть, зуміли б "потягти" такі витрати, не наражаючись на проблеми з правоохоронцями.

Аргумент, що всі без винятку новини, "зкопіпащені" журналістами Tut.by та Белапану в БелТА, мають гіперпосилання на відкриту стрічку, теж ні на кого не справив враження.

Тому саме ударом по свободі слова і є вчорашні та сьогоднішні акції білоруських правоохоронців. Про що абсолютно відкрито говорять білоруські правозахисники-дисиденти, яким немає чого втрачати, бо використовують вони для своїх потреб здебільшого сайт "Політв'язні". І про що старанно мовчить решта журналістської громади Білорусі, яка надіється, що Лукашенко побіситься – і заспокоїться, випустивши людей на волю.

Що ж трапилося насправді? Чим заважали білоруському президентові хоч і незалежні – але не надто вже й опозиційні видання, чиї головреди за довгі роки роботи в Білорусі вже чітко з'ясували, якими є межі безпечної свободи всередині лукашенківського режиму?

Відповідей може бути дві. Або напередодні істотних економічних потрясінь, які пророкують Білорусі експерти, Лукашенко вирішив ще тісніше закрутити гайки.

Або ж, перенісши інсульт, Александр Григорович впав у паталогічну підозріливість, і тепер "вороги влади" маряться йому по всіх кутках. Проблеми з мозком тим і небезпечні, що окрім фізичного здоров'я нерідко впливають і на здоров'я психічне – чи, принаймні, на особливості людського характеру.

Втім, яка б із даних версій не була ближчою до правди, майбутнє білоруського суспільства у світлі вчорашніх та сьогоднішніх арештів видається якимось не надто веселим.