Поет Орлуша: Поет у Росії - більше, ніж поет. Мінет у Росії - більше, ніж мінет

Днями Андрій Орлов відвідав Київ, де в ексклюзивному інтерв'ю ДеПо  поділився своєю думкою про війну, Крим, поезію та вічні цінності

Андрію, колись Євтушенко написав, що поет у Росії - більше, ніж поет...

- А в нас і автопром - більше, ніж автопром. І президент у Росії - більше, ніж президент. І ведмідь у Росії - більше, ніж ведмідь. Я в цій фразі не бачу особливого сенсу. Мінет у Росії - більше, ніж мінет. Або менше, ніж мінет... Звичайно, є генії, яких читають і слухають через сотні років, і є тисяча людей, які формально називаються поетами, але такими не є, пишуть просто римованими словами.

Поезія більше кидається в очі і легше запам'ятовується. Так що вірші - більше, ніж вірші у всьому російськомовному світі. Бо в цій ситуації я не розділяю Україну та Росію, і мови теж не розділяю. Я особисто вважаю Україну Росією, а росіян - менш «русскими», ніж українців.

А яка, на Вашу думку, сьогодні роль поета?

- Мені наплювати на роль поета в Росії. Я вірші пишу досить недавно, і те, що я кілька разів зачепив нерв великій кількості населення і щось стало популярним, не робить мене геніальним.

Роль поета насправді, хай як це смішно звучить, укладати думки в добре складені фрази. Народу потрібні прислів'я, народу потрібні частівки, народу потрібна кричалка. І поезія - дуже зручний для вкладання в голову людини шматочок пазла.

РОСІЯНАМ І УКРАЇНЦЯМ ДО ЄВРОПЕЙЦІВ ДАЛЕКО

Поети завжди були одними з кращих «лікарів» суспільства, який діагноз сьогодні Ви б поставили людству в цілому і Росії та Україні зокрема? Яке лікування б прописали?

- Настрої досить безнадійні - ось тобі діагноз. Я не панікер, але в мене є відчуття, що не наступне покоління, а навіть ми побачимо кілька серйозних криз, які цілком можуть призвести до закінчення людської цивілізації. Накопичено таку кількість інформації, накопичено таку кількість конфліктів, так зростає населення... Земля не розрахована на таку кількість нашого виду, людей занадто багато, і якось це питання вирішиться. Чи вирішиться воно, припустимо, ісламським розломом і жорстокими війнами, чи вирішиться воно африканськими водяними бунтами або бунтами на тему їжі, чи вирішитися воно за рахунок того, що розвалиться західна цивілізація через крах електрики й банківської системи... У результаті виявиться, що виживуть тільки цивілізації натуральні, тобто племінні африканські та австалійско-аборигенські або індійська і китайська. Європейцям нічого ловити взагалі, я вже не кажу про нас, собою любимих, які себе з якоїсь причини вважають європейцями. Хай то українці чи росіяни.

В нас немає нічого європейського?

- Ні. Я ось, наприклад, у Криму бував три-п'ять разів на рік, весь останній час, крім останнього року. Напевно, це вперше, коли я не поїхав до Криму. А ні, буду, напевно, у товариша днів через 10 у Коктебелі. Так ось, те, що зробив «совок», і без різниці Росія чи Україна, - Крим зіпсований безнадійно, загиджений, каналізації немає. У мене є віршик «Зачем засрали Коктебель (в прямом и переносном смысле)?...». Він був написаний 5 років тому, політика тут ні до чого, абсолютно.

Те, що зроблено з Кримом, спочатку 50, потім 20 років тому, це жахливо. А зараз буде ще гірше, на мою думку. Хоча гірше було майже нікуди. Те, що творила кримська влада з цими бандитами з продажем ділянок біля моря... Ось у Коктебелі йдеш - тобі не видно моря, стоять якісь гадюшні, ресторанчики. І ніколи не було тенденції, що будують і це буде схоже на Грецію, у хорошому сенсі Туреччину, Іспанію. Ніколи. Шансів немає. Бо жодного кроку в той бік не було зроблено. Замість того, щоб робити там структуру курортних міст, у нас з них роблять торговельні точки без туалетів.

Це все одно що, скажімо, у Москві на Рубльовці, коли починали там будувати, гадали: будуть там містечка багаті, як під Бостоном або під Лондоном... Ні, країна парканів! Люди збудували паркани, і вже там немає жодного шансу, що там колись будуть красиві містечка. Немає структури і немає руху. У Прибалтиці буде, не знаю щодо Західної України, давно там не був, чи буде це схоже на Польщу... Як це не смішно, але в Білорусії дещо схоже на європеїзм є. А в наших націй я не бачу нічого взагалі й близько. Одягатися в одяг і отримувати нормальну пенсію - це до європеїзму та європейської цивілізації не має стосунку. Жодного. Ми можемо з вами сидіти в нормальному ресторані, а потім йти в туалет із системою «очко».

Хоча в українців формується потяг до свободи, не фізичної, а політичної, свободі дій, свободі слова. До того, чого немає сьогодні в Росії (це добре видно по Криму, люди відчули прихід Росії та тиску на інакодумство). Але поки у 40-70% населення туалет на вулиці, а я був і в українських селах, тут - те ж саме, у людей туалет на вулиці, такі будинки, скільки б не говорилося про свободу, ні в одній країні світу не були б визнані житловими.

Я за свободу слова, за свободу економіки, я був хіпі в 70-ті, я в школі читав Солженіцина, я затятий антикомуніст. Декомунізацію у нас не провели, а у вас до цього руки дійшли тільки після Майдану.

У Росії нема кого вибрати з опозиції. У вас перемогла опозиція, але я реальних лідерів, як був Валенса в Польщі, не бачу. Звичайно, кожен крок до свободи - це свобода. Я говорю про Україну те, що думаю, я в Сочі фотографувався в олімпійці Росії під українським прапором. Але більшості людей тут ця свобода слова потрібна, а в Росії вона виявилася взагалі не затребуваною. Бо вже занадто багато людей вбудовані в систему. А ще буває: дається свобода слова, а сказати нічого.

ВІЙНА ПОТРІБНА БУДЬ-ЯКІЙ КРАЇНІ, У ЯКІЙ КРАДУТЬ

Мабуть, вже ні для кого не таємниця, що російські ЗМІ перетворилися в інструмент пропаганди і часто сіють брехню...

- Так.

Як гадаєте, чому росіяни так легко це проковтують, чому вірять?

- Ось дивись, до недавнього часу країна, яка живе досить паршиво і яка вибрала Путіна, підтримувала його на 55%, реально, без підтасувань. А після Криму їм наспівали у вуха про те, що Росія встає з колін, що ми забрали те, що колись Хрущов подарував... Ось ти приходиш додому і кажеш: у нас тепер є дача, виявляється, на сусіда вона була оформлена нечесно: дідусь її подарував сусідові. А ти сусіда зараз вигнав і тепер прекрасно живеш на чудовій дачі біля моря. І твої родичі вважають, що все зашибісь, вони там пиво питимуть.

Так і росіяни це підтримали, для них приєднання Криму - це подія. Більше того, я спілкуюся і з кримчанами, і із севастопольцями. Адже утисків не було! Але вони себе завжди вважали певною російською частиною. Вони хотіли бути росіянами, але в Україні. Україна ніколи не займалася національною політикою. Реально не займалася. І тут бульбашка лопнула, і під час вибуху націоналізму вона дала формальний привід дурневі закричати, що він розумний.

У всіх країнах 85% людей не дуже замислюються над правдивістю газет.

Щодо російських ЗМІ йдеться не про правдивість, а про відкриту пропаганду, промивання мізків людей...

- Ніякого промивання немає, бо немає мізків. У більшості випадків. Для того, щоб випрати білизну, треба для початку покласти в машинку білизну.

І тут смисл дуже простий. Пропаганда дуже легко лягає на ґрунт будь-якої країни, у якій народ живе гірше, ніж повинен жити, і йому потрібен привід. Війна, скажімо, для Америки - виправдання непідвищення ветеранських пенсій. Війна потрібна, хай як це цинічно звучить, будь-якій країні, будь-якому лідеру, особливо, який краде. Вона потрібна бажано на чужій території, далеко, бажано на неї витрачати багато грошей, і тоді ніхто не проситиме пенсії, якщо ми скажемо, що ведемо антитерористичну операцію. Ні в кого совісті не вистачить.

Зараз можна що завгодно списати спочатку на мирну війну у вигляді Сочі - олімпіаду, все - на захист іміджу Росії, всі гроші - туди, мільярди. Нам потрібно показати перед іншими, що ми найкращі.

МЕНІ АБСОЛЮТНО ПО ХЕРУ, ЩО МЕНІ КАЖУТЬ ЗГОРИ

Ви казали, що не боїтеся тиску, не боїтеся говорити правду...

- Скажімо так, я знаю пов'язані з цим ризики. Людина, яка стрибає з парашутом, знає, що іноді вони не розкриваються, людина, яка йде в гори, знає, що вона може не повернутися. Це не означає, що вона не боїться. Вона робить це з різних причин. Це може бути адреналін, може бути кураж, можуть бути політичні переконання, може бути особиста прихильність або ворожнеча. Для мене перевіркою без особливої інформації того ж останнього Майдану була позиція моїх друзів і знайомих. Це розумні, професійні люди різних національностей, які живуть тут. Після цього я доїжджаю сам і вибираю позицію.

Андрій Орлов відчуває тиск у Росії через свою позицію?

- Я дуже давно живу поза системою. Я ніде не працюю. Якщо казати, що я заробляю читанням віршів або економічними консультаціями, то тим, кого я консультую з економіки, моя політична позиція байдужа. Їм головне - щоб вони на рубль більше заробили.

Щодо віршів. У мене аудиторія в клубі - 200-300 осіб, і в театрі естради люди приходять на мій концерт, де я спокійно висловлюю всі свої антивоєнні, скажімо так, проукраїнські й антиурядові думки. Але я робив це і до цього. Коли був грузинський конфлікт, я ходив у майці «Я грузин» і теж писав вірші. Коли в Сочі почали забороняти гомосексуалістів і розстрілювали бродячих собак - на мені була футболка «Я бродячий собака і гомосексуаліст, убий мене!».

10% населення обох країн потрібна ліцензія на вбивство. Я був в армії, я вважаю, що так у кожній країні. В Афганістан їхали добровольці, у Чехію та Угорщину їхали добровольці, люди, які вбиватимуть і робитимуть єврейські погроми. Їх 10% тут, у Німеччині, у Франції, у Росії. Просто в Росії 10% від 150 мільйонів - це 15 мільйонів осіб. Ти ж не скажеш мені, що тут немає людей, які рвуться до крові і, якщо що, будуть катувати і вбивати. Будуть, тим більше, їм дали вже привід, їм дали кров близьких. Це страшна частина війни, це має бути під контролем у суспільстві демократичних законів.

Мені абсолютно по херу, що мені кажуть згори. Я висловлюю те, що я думаю. Якщо я не правий, люди мене не читають. Якщо я правий і це комусь подобається, я з ними розмовляю.

У Росії Ви досить популярний...

- У Росії я поет, який найбільше продається, останні років 10, напевно.

Зараз Ви набираєте популярність в Україні, можете розповісти про себе?

- В Інтернеті жодної моєї біографії. Ті, що надруковані у Вікепедії або ще десь, не відповідають дійсності. Я дорослий чоловік, який займався в житті дуже багато чим, багато подорожував, багато дивився, багато читав, багато думав і років 10 тому почав писати вірші. Але вірші почав писати для того, щоб висловлювати свою позицію, для того, щоб подобатися дівчатам і смішити своїх друзів. Так вийшло, що мені, мабуть, подобаються українці, українські дівчата, тому я пишу свої вірші.

Мені, наприклад, плювати на розслідування щодо Боїнга. У будь-якому випадку винна Росія. Це те саме, якщо б згоріла якась дача в селищі, а ти приходиш і кажеш: друзі, це я, дурень, минулого тижня всім дітям роздав сірники і гас. Ти нічого не підпалював, тебе не було, у тебе алібі, але винен ти. Я саме та людина, яка вважає, що Росія роздала ці сірники і гас. А Європа зараз нічого не робить щодо цієї комісії. Майже нічого.

СТІНА СТАНЕ ВАШОЮ СОЧИНСЬКОЮ ОЛІМПІАДОЮ

Як вважаєте, українці та росіяни ще зможуть подружитися?

- Українці та «русские» не сварилися, а ось «русские» і росіяни не помиряться ніколи. Я ось «русский» і з росіянами не дружу. Я ніколи не соромитимуться і нікому тут не скажу, що я не «русский». А з цими? Країна, на мою думку, давно пройшла точку неповернення, точку однопартійності. А після цього її неможливо зламати, вона сама себе захищає. І величезна кількість людей - від дитячого садочка до самого верху - захищає свій рубль зарплати або рубль зв'язку, або рубль пільг. Цю систему вже не зламаєш.

А як Вам ідея будівництва української стіни на кордоні з РФ?

- Задовбаються будувати, бо стіна обійдеться в два бюджети. Це буде ваша сочинська олімпіада, і на ній точно так само одне кільце не загориться. У стіні буде дірка посередині, вона потрібна всього на один танк. Це в нинішніх умовах спосіб зливу грошей. Стіна не працює, це не Велика китайська стіна в часи кочівників, ти розумієш, що через стіну може перелетіти літак. І це, адже ж біда, буде несподіванкою для будівників країни. Велика українська стіна не захистить від вертольоту або артилерійського снаряда. Стіна захищає тільки від лука і вершника.

Як часто Ви буваєте в Україні, що вас із нею пов'язує?

- Нічого не пов'язує. Я вважаю, що якщо в мене є можливість поїхати до друга на день народження, для мене немає різниці, Україна це чи Канада, чи Франція. Що мене пов'язує? Я був 10 років одружений з українською дівчиною. У неї батьки жили в Києві, ми сюди кожні вихідні їздили. У неї сестра заміжня за угорцем, ми й туди їздили. Відпочивати при цьому їздили до Криму.

А зараз з якою метою приїхали?

- Я приїхав на день міста в Житомир, друг запросив, він там художній керівник місцевого драматичного театру. Там також буде телеміст із солдатами. Тому я вирішив поїхати виступити. Звісно, без гонорару. Почитаю солдатикам віршів по телемосту з їхнього рідного Житомира, поп'ю горілки, отримаю, як зрадник, гонорар - ящик печива і бочку варення, як Мальчиш-Плохиш.

Фото и видео Ольга Каменева/ДеПо