Олександр Абдулов про брехню, потворність та долю: 13 одкровень

depo.ua зібрав 13 цитат Абдулова про журналістів, генія і рок.

1. «Ні, я точно не піжон. Я швидше хуліган - в хорошому сенсі слова. Мало хто здатен на «красиве хуліганство», для цього фантазія потрібна»

2. «Не знаю, люди настільки втомилися від брехні, причому брехні з усіх боків, розумієте, тому якась надія на те, що хтось один щось може зробити ... Тому я вважаю, що зараз як би людям потрібен Робін Гуд»

3. «Ми втомилися від потворності, взагалі, в принципі, від потворності, розумієте, коли герой постійно повинен бути косий і кульгавий, такий собі, його шкода, розумієте? Жаліти не хочеться, по-перше, нікого, а хочеться якось уже підстрибнути вище себе і сказати: «Господи, ну є ж люди, які щось можуть робити»

4. «Я не можу, і не вмію публічно каятися, в якихось власних гріхах. Я ніколи не розповідаю про своє особисте життя ... І тому ніхто із сторонніх про нього не знає ... Придумують щось - ну і нехай придумують»

5. «У мене не з журналістами не ладиться - у мене з ідіотами не ладиться. Мені нема про що спілкуватися з журналістами, які задають питання - «Як ви стали артистом». А вони потім ображаються, кажуть - «Ось, Абдулов - він такий дивний, відмовив мені в інтерв'ю». Навіщо мені розмовляти з людиною, яка не знає, про що вона хоче зі мною говорити?»

6. «Зараз мені стало зрозуміло - так, я прагну бути лідером. Не бачу в цьому моєму бажанні нічого поганого. Але усвідомлення цього устремління прийшло поступово. Коли я приїхав з Фергани підкорювати Москву, у мене за спиною нікого і нічого не було. А завоювати своє місце під сонцем можна, тільки виховавши в собі лідера»

7. «Я хочу бачити гарні будинки, гарний одяг. Красиві обличчя навколо. І головне, щасливі обличчя ... У нашій країні тобі нічого не загрожує тільки в одному випадку - якщо ти бідний, осиротілий і убогий. Всіх дратують краса, довгі ноги, ясні виразні очі ...»

8. «Якщо не знаєш, як грати, грай дивно - і уславишся генієм»

9. «Сьогодні кіно переважно агресивне, немає жодних стримуючих факторів. На телебачення все дозволено. Але у мене ростуть діти, і я не хочу, щоб вони дивилися весь цей жах, який нам показують. Щоб вони вбирали цю аморальну маячню. На сьогоднішньому етапі я бачу тільки один вихід - викинути телевізор»

10. «Зі ЗМІ прилітають люди, пропонують 10 тисяч доларів за копію з моєї медичної справи. 10 тисяч доларів пропонують, уявляєте? Я кажу, господи, хлопці, заробляйте, ви чого»

11. «Справа в тому, що життя, вона коротеньке, розумієте? Воно дуже коротке. Хтось чудово сказав, що Бог нам дарує, Бог розраховує, якої довжини буде твоє життя, а от якої ширини, широти - це від тебе залежить»

12. «Зараз я вже знаю, що все, що трапляється в моєму житті, трапляється не дарма. Притому я переконаний, що долю треба «готувати», виховуючи в собі якості, за які вона потім буде оберігати тебе»

13. «Хочеться жити. Хочеться, щоб дитина росла. Щоб мама жива була. Щоб поруч кохана жінка була. Щоб мої друзі були поруч. Ось цього хочеться. Розумієте? А все інше - суєта»

Абдулов народився в Тобольську.

Закінчив факультет фізкультури Ферганського державного педагогічного інституту, потім - «ГИТИС».

У 22 роки вступив в трупу Московського театру імені Ленінського комсомолу, де пропрацював все життя.

У кіно дебютував в 16 років, зігравши епізодичну роль у фільмі Даміра Вятіч-Бережанах «Золото». Прославився завдяки роботі в картинах «Звичайне диво», «Бережи мене, мій талісман», «Чародії», «Найчарівніша і найпривабливіша», «Майстер і Маргарита» та ін.

Абдулов помер у 54 роки від раку легенів.

У матеріалі використані цитати з книги актора, його інтерв'ю для «Эха Москвы», «Комсомольской правды», «Сегодня», Киноизма, Первого канала