Асад врятує Путіна від посилення санкцій?

Російська спецоперація в Сирії, схоже буде наростати. До такого висновку підштовхує озвучена позиція сирійського диктатора Башара Асада.

Зокрема, власті Сирії повідомили, що можуть "при необхідності" "попросити" Москву про військову присутність для спільної боротьби з тероризмом. "Сирія попросить збройні сили Російської Федерації воювати на боці наших сил, якщо виникне необхідність", - заявив глава сирійського МЗС Валід Муаллем.

Муаллем на всяк випадок наголосив, що на даний момент присутність Росії в Сирії обмежується лише експертами та фахівцями, які навчають сирійських військових користуватися новим російським озброєнням, і зазначив, що "ні Росія, ні Іран не втручаються у внутрішні справи Сирії", публічно нагадавши, що в Дамаску є не один міжнародний союзник, а цілих два. Якої ще "необхідності" потрібно Асаду, щоб просити Путіна про допомогу, в ситуації, коли уряд втратив контроль за більш ніж половиною країни, глава сирійського МЗС не уточнив.

На цій стадії вже можна підвести певні підсумки російської операції в Сирії - хай вона ще й перебуває, по суті, недалеко від старту. З одного боку, переконати Захід, що російські війська в Сирії боротимуться виключно з горлорізами Ісламської держави, Путіну не вдалося. З іншого боку, офіційне прохання про допомогу в боротьбі з тероризмом з боку Башара Асада з формальної точки зору дало би російським військам певні права на перебування в Сирії.

Звичайно, легітимність сирійського президента викликає сумніви у всіх, крім Путіна. Звичайно, особа Асада дратує всіх, окрім Кремля та Тегерану. Проте формальну владу в країні він все-таки зберіг. Й ігнорувати це західні союзники, схоже, не можуть. Особливо якщо зважити, що на тому клапті землі, який залишився в руках сирійського президента, його і справді підтримує помітна частина населення. Всі території, де подібна підтримка була слабка або відсутня, Асад втратив вже давно.

І поки поміркована сирійська опозиція не демонструє рішучих і блискучих перемог у боротьбі з ісламістами, скидати Асада разом з його російськими друзями з рахунку - явно передчасно.

І Сполучені Штати, в принципі, вже готові приступити до обмежених переговорів з Москвою з питання про Сирію. Як заявив прес-секретар Білого дому Джош Ернест, адміністрація президента Обами відкрита для "тактичних, практичних обговорень" операцій в Сирії і боротьби з угрупуванням "Ісламська держава". Ймовірно, якби антиісламістська операція союзників відбувалась з більшим успіхом, позиція Вашингтону стосовно Путіна й була б жорсткішою - але маємо те, що маємо.

Насправді в Росії є чималий стимул намагатись вдавати з себе корисного союзника Заходу в сирійській війні - принаймні, до пори. Бо, приміром, на саміті в Парижі 2 жовтня, де лідери Росії, України, Франції та Німеччини мають намір обговорити продовження протоколів "Мінськ-2", одним з ключових питань буде ще й збереження санкцій проти Росії. І, за чутками, німецьке керівництво відверто не вірить, що Мінські угоди будуть виконані в строк - тому санкції доведеться продовжувати. Аналогічної думки притримуються і у Вашингтоні - відверто і голосно роздумуючи при тому, що за сирійські ескапади санкції проти Росії можна, загалом, і посилити.

В такій ситуації часткова легалізація російської військової присутності в Сирії - разом з затишшям на Донбасі - може послужити стимулом для відмови від посилення санкцій, або навіть якогось символічного їх послаблення. Для досягнення цієї мети Кремль, ймовірно, може навіть погодитись на координацію дій своїх сил в Сирії з діяльністю західних союзників. Єдина проблема - що навіть об'єднані сили Росії та Заходу, в разі продовження операції в стилі "хтось когось десь бомбить", навряд чи надто сильно вплинуть на хід конфлікту або військовий потенціал Ісламської держави. Конфлікт, що забрав чверть мільйона життів і викликав "велике переселення народів", в ході якого гинуть все нові й нові люди, буде продовжуватись. Рівно як і війна на Донбасі, притишена задля досягнення російських політичних цілей, без виведення російських військ і встановлення "непрозорого" кордону, може спалахнути з новою силою в будь-який момент. Таким буде "виграш" західного світу навіть від найменшої, тактичної співпраці з Путіним.