Чи готові Мессі та Роналду вигравати першість у ГУЛАГу

За останні дні теза про те, що “західноєвропейські фани стали інші” і “фанатські бійки тепер не в моді” була блискуче спростована — і не тільки англійцями й росіянами. Чи й німцями, якщо на те пішло. “Відзначились” фанати різних країн і народностей. І, судячи з усього, до кінця чемпіонату ми побачимо іще чимало. Не старіють, не старіють душею ветерани — оті самі “невстановлені особи віком більш ніж 35 років”, які гамселили українців на площі де Голля. Рівно як і шумливі англійські алкоголіки, в яких зберігся молодечий запал, але явно підкачали можливості постарілих організмів.

Натомість з росіянами все вийшло інакше. Чисельні відео показують, що в бій вступали добре злагоджені боївки людей, переважна більшість яких була вельми далекою від 35 років. І які бились не для того, щоб налякати чи принизити суперника — а для того, щоб скалічити. Що вони успішно й зробили з багатьма британцями.

Втім, тяжкі наслідки — включно з англійським фанатом, який коливається між життям та клінічною смертю, теоретично, можна було б списати на випадковість. A la guerre comme а la guerre.

Але принциповим є не тільки сам факт бійки. Показовою є реакція на неї.

Одразу після бійки помітна кількість російських коментаторів на цілком легальних довколафутбольних — і не тільки - ресурсах почала розповідати, як це добре, що “ми наваляли надутим бритам”. І як класно виглядають тепер “молоді, красиві й спортивні” російські вболівальники. При тому що навіть у реальних російських фанів бракувало слів, щоб висловити своє ставлення до “молодих, красивих і спортивних”, які перетворили класичний “махач” на розборку в стилі Південного Бутово. Після окрику Мутко захоплення не те щоби зникло — просто притихло. “Голосно святкувати цар-батюшка не велить”.

При тому, за чутками, помітна частина російських “бійців” поїхала до Марселю за діяльної фінансової участі держави. Чи були це кадети з російських військових училищ — питання відкрите. Якщо й були, то далеко не тотально. Але явний і очевидний факт підготованості російських хуліганів до масових вуличних зіткнень наштовхує на небезпідставні підозри у тому, що за “молодими й спортивними” чітко проглядають багаточисельні російські загони штурмовиків — всі ці “Наші”, “антимайдани” та інша прокремлівська наволоч, яка проїхалась до Марселя на бійку за гроші, які складали до бюджету всі росіяни. Навіть ті, яких не тішить подібна демонстрація національних переваг.

А все це в купі викликає одне-єдине питання. Як буде виглядати чемпіонат світу 2018 року в Росії? В країні, населення якої впродовж останніх років безперервно переконують в тому, що всюди — тільки вороги, зрадники і недоброзичливці? Дивлячись на харі російських бойовиків, хтось справді вірить, що через два роки вони подобріють до того, що зустрічатимуть англійців, німців, поляків та українців хлібом та сіллю? Добре, спортсменам, припустимо, забезпечать охорону — але що буде з вболівальниками? Які, гіпотетично, повинні їхати не тільки в Москву, але й у Саранськ, Самару та інші міста й містечка “Волзького кластеру”.

Тому, у випадку з Росією, майбутній чемпіонат світу з футболу може пройти тільки в двох тональностях. Або ж ми побачимо псевдо-концтабір, де велетенські групи правоохоронців контролюють пересування груп вишикуваних у колони вболівальників. Або ж ми побачимо черговий Марсель — тільки тотальний, обмежений лиш нижньою течією Волги, а не трибунами стадіону чи старим марсельским портом. Інших способів співіснування європейських вболівальників з російськими “молодіжними активістами” уявити, якщо чесно, складно. Але що будь-яка з цих форм проведення має спільного зі святом футболу? Ймовірно, це питання варто задати чиновникам ФІФА, при тому якомога швидше, аби чесні обличчя російських “вболівальників” не встигли вивітритись з пам'яті усіх зацікавлених осіб.