Російські хами-хокеїсти як дзеркало жлобської Росії

Склавши повноваження чемпіонів світу в матчі з канадськими зірками, зганьбившись у фіналі 1:6, російські хокеїсти після завершення матчу не дочекалися виконання гімну Канади та підняття прапорів. 

Любителі хокею в соцмережах були шоковані такою поведінкою росіян. Тим більше, що головні зірки російської збірної (Малкін, Овечкін, Ковальчук) тривалий час грали в НХЛ, де не раз зустрічалися з канадцями.  

Судячи з усього соціальні норми, які панують у розвинених країнах (США та Канада), не відобразилися на світогляді російських зірок. 

Спортсмени, безперечно, є частиною суспільства і наразі за їх вчинками можна судити про хворобу, яка вразила росіян.

У суспільстві країни Пу легко можна простежити соціальну аномію. У науковий обіг це поняття свого часу ввів соціолог Еміль Дюркгейм. Аномія визначає такий стан суспільства, при якому значна його частина свідомо порушує відомі норми етики і права. У Росії порушення цих норм майже стало звичним явищем, тому вони дико сприймаються у розвиненому суспільстві. 

Різниця між російською та європейською суспільною свідомістю особливо гостро почала відчуватися у 2014 році після початку путінської агресії проти України та конфліктом росіян з цивілізованим світом. 

Суспільство "велікай расеї" почало активні спроби нав'язування власних культурних цінностей. Лідери російської держави робили спроби демонстрації свого "вєлікодержавства", оперуючи історичними моментами боротьби з нацизмом, порятунку всієї Європи від "гітлерівської чуми", одним словом, "Дєди воєвалі".

Щоправда у Європі та світі розуміли, що Гітлера перемагали всі разом і втрати Заходу у війні були також досить великими. 

Інформаційна пропаганда, яку розповсюджували путінські ЗМІ, перетворювала мозок багатьох росіян на кашу. Протиставлення власних цінностей цивілізованому світу потроху ставало для них нормою. Простежити рівень зараження всього путінського суспільства бацилою "вєлікодержавства", не будучи включеним у соціальні групи, можна було, оцінивши поведінку окремих індивідів, які перебувають в контакті з представниками соціальних груп інших суспільств. 

Такими індивідами для нас стали російські спортсмени, які продемонстрували на світових змаганнях рівень культури всього суспільства країни Пу.

Аномія та дезінтеграція

На ЧС-2014 у Польщі російський волейболіст Спірідонов "розстрілював" фанатів під час матчу з Німеччиною. А після поразки росіян від Польщі він взагалі плюнув у фаната. 

Якщо пригадати поведінку російських вболівальників, які постійно влаштовують побоїща у Європі, наприклад, під час матчу Ліги чемпіонів "Рома" - ЦСКА, або бійку у Варшаві під час Євро-2012, то можна зробити лише один висновок: соціальна дезінтеграція та аномія російського суспільства, маховик якої був запущений ще у 90-их роках для заміни соціалістичного устрою, приніс свої плоди, але зупинити його так і не змогли.

Російське суспільство перетворилося на велику кількість безправних бідних, для яких головними поняттями стали "виживання" та "кожен за себе", та невеличку кількість багатих людей, які збудували для себе власний світ. Більше того, такий стан суспільства владна верхівка використовує у власних цілях.

Історик, культуролог та соціолог Арнольд Тойнбі писав, що "хворе суспільство веде війну проти себе". 

Але путінська верхівка свідомо заразила власний народ міфом про "вєлікодержавство", щоб мати змогу легко керувати ним, досягаючи власних цілей. 

Піддалися зараженню і відомі російські спортсмени, діячі культури та інші представники так званої еліти - людей, які наразі виконують функцію носія пропагандистського вірусу у маси. 

Коли у 2014 році росіяни вигравали ЧС-2014 з хокею - міф про величну країну підживлювався досягненнями. Після програшу Канаді у фіналі 2015 року, у головах російських спортсменів панувала агресія, бо поразка не вписувалася в образ непереможних росіян, створений пропагандою Кремля. 

Залишивши лід до церемонії нагородження, показавши зневагу до "слабших" та постійно щось винних росіянам за перемогу над Гітлером представників "загниваючого заходу", спортсмени дали змогу пропагандистській машині викрутити невдачу в іншому руслі. Вони дали можливість глядачам у соцмережах обговорювати не поразку, а те, як "круті пацани" плюнули в обличчя людям, які поважають правила та закон. 

Російське суспільство вважає, що закон можна порушувати, що він їм не писаний, бо всередині країни закон можна купити. Порушуючи правила та норми, росіяни підносяться у власних очах над усім світом, але не розуміють, що слідують словам Тойнбі про " хворе суспільство, яке веде війну проти себе". І у світі, який давно живе за правилами, ніколи не знайдеться місця для хамів та жлобів.