Скасування зустрічі в "нормандському форматі": Чому Путін не відпускає Козака до Єрмака

До того, що повідомлення про одну й ту саму подію в російських та українських ЗМІ виглядають, м'яко кажучи, не однаково, всі, в принципі, звикли. Так трапилося й цього разу, коли стало відомо, що запланована на 28 серпня зустріч радників глав держав "нормандського формату" у той день не відбудеться.

В російських ЗМІ спливла інформація про те, що "зустріч скасована у зв'язку з відсутністю узгодження проектів підсумкових документів або розбіжностей у них з боку Німеччини, Франції та України". А за декілька годин в офісі президента України повідомили, що зустріч не відбудеться "у зв’язку з відрядженням радника президента Франції Еммануеля Бонна".

Обидві версії виглядають не надто правдоподібно. Оскільки ні для кого не секрет, що у Зеленського дуже хочуть нормандської зустрічі за участі президента Росії Путіна вже в найближчий час – бажано, до кінця вересня. І розглядають зустріч радників "четвірки" як необхідний підготовчий крок до зустрічі на рівні глав держав. Тому Банкова, скоріше за все, готова до певних компромісів у заключних документах – в рамках розумного, звичайно. А ті поступки, які Кремль не міг би виторгувати в Зеленського просто зараз, навряд чи вдасться виторгувати й за місяць-другий.

А українська версія про "відрядження Бонна", який знав про важливу міжнародну зустріч – і раптом вирішив її "відкласти", виглядає як типова дипломатична відмовка, яку ніхто й не збирався робити особливо правдоподібною.

Більш вірогідним видається третій варіант. За якого зустріч відклала саме Москва – але зробила це за допомогою висунення неприйнятних для України вимог стосовно цієї зустрічі.

Оскільки на даному етапі розвитку ситуації відкладення розмови у Парижі найбільш вигідне саме Кремлю.

Для того є цілий ряд причин. По-перше, в Москві очікують на результати розгляду у Верховній раді звернення Леоніда Кравчука стосовно корекції постанови про відмову від проведення місцевих виборів в ОРДЛО. Звичайно, навряд чи в Кремлі сподіваються, що український парламент одним голосуванням погодиться на вимоги Путіна. Тим паче, що публічна позиція очільника парламенту Разумкова не виглядає сильно обнадійливою для Москви. Але вибудувати розмову з Андрієм Єрмаком Дмитру Козаку буде простіше після належного опрацювання дій (чи, радше, бездіяльності) ВР, а не похапцем, за день після події.

Іншим фактором, що грає на користь перенесення зустрічі, є бажання Росії розділити в часі різко роздратовану реакцію Німеччини на отруєння Навального – і зустріч за участі політичних радників Путіна та Меркель. Просто тому, що на цій зустрічі може виникнути не пов'язана з її темою, але вкрай неприємна для росіян розмова.

Іще одним фактором на користь перенесення може бути намір російського президента дещо покращити свої стосунки із Заходом за допомогою імітації своєї участі у вирішення проблем із Білоруссю. Як би не парадоксально це звучало, але впродовж останніх днів Володимир Путін, що в момент виборів розглядався як одна з ключових загроз подальшому існуванню Білорусі, зараз став своєрідним "мостом" між Заходом та озвірілим "бацькою", який відмовляється від контактів з політиками ЄС та США. Буквально вчора перший заступник держсекретаря США Стівен Біган говорив про Білорусь з очільником російського МЗС Сергієм Лавровим, сьогодні заплановані переговори з лавровськими заступниками. Перед тим голова Європейської Ради Шарль Мішель мав тривалі телефонні переговори з цього приводу з Путіним. Всі ці моменти і справді можуть дещо підсилити дипломатичну позицію Кремля на зустрічі в форматі радників, яка, скоріше за все, таки відбудеться цієї осені.

І голові офісу президента Андрію Єрмаку, замість призначати все нові й нові "точні дати зустрічі", варто було б, напевно, спробувати в якийсь спосіб підсилити й українську позицію не майбутніх переговорах. За результати яких, хочеться вірити, він в якийсь момент таки буде відповідати – і не тільки перед президентом Зеленським.