Ідеальна мішень: Чому справа Коболєва закінчиться черговим великим нічим

Вчора, 1 лютого, Державне бюро розслідувань провело обшуки у колишніх керівників НАК "Нафтогаз України", в офісі АТ "Укртрансгаз" і у очільників низки приватних підприємств. За повідомленням ДБР, "слідчі (розшукові) дії проводяться в межах досудового розслідування кримінального провадження за фактом незаконного відчуження у 2020 році природного газу на 2,2 млрд гривень".

У свою чергу, колишній голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв у Фейсбук пише, що "підставою стала кримінальна справа за фактом мирного врегулювання проблеми так званого "газу Жеваго", яка виникла більше 20 років тому, в процесі вирішення якої "команди Нафтогазу та Укртрансгазу керувались інтересами цих компаній та змогли запобігти незаконному списанню грошових коштів на суму близько 2 млрд. грн". Коболєв натякає, що дії правоохоронців можуть бути спробою залякати його, і запевняє: він жив, живе і планує продовжувати жити в Україні, започаткував свій бізнес в Україні і не збирається від нього відмовлятись.

До допису він додає відео, на якому автоматники ДБР через паркан потрапляють на подвір’я його маєтку і робить красномовний випад у бік нинішньої влади, заявляючи, що "з домінуючим принципом поточного історичного моменту під кодовою назвою "Слабоуміє і отвага" його "почали знайомити приблизно рік тому".

Нагадаємо, трохи менше року тому, 28 квітня 2021-го, на позачерговому засіданні уряду Коболєва звільнили з посади голови правління НАК "Нафтогаз України". Цю компанію він очолював із березня 2014 року. При цьому в уряді повідомили, що чистий консолідований збиток групи "Нафтогаз" у 2020 р. становив 19 млрд грн при затвердженому фінансовим планом компанії прибутку в 11,5 млрд грн. Сам Коболєв після звільнення написав у Фейсбук, що про своє нове становище дізнався з новин і не писав жодних заяв. Новим очільником "Нафтогазу" став Юрій Вітренко, який очолює держкомпанію досі. Раніше він був виконавчим директором НАК і працював у тісній зв’язці з Коболєвим, але з певного часу двоє менеджерів стали опонентами.

Яку б справу відносно Коболєва не розслідували правоохоронці, загалом колишній керівник "Нафтогазу" – дуже зручна фігура для творення владою історії про "відновлення справедливості" і "покарання нових скоробагатьків" на радість тієї частини українців, яка все ще чекає на "весну посадок" і дуже не любить багатих людей. Нагадаємо, Коболєв відомий громадянам не стільки результатами роботи "Нафтогазу" за часів його присутності в цій компанії, скільки багатомільйонними преміями. Так, за повідомленням "Економічної правди", у збитковому для компанії 2020 році (19 млрд грн збитків зазнав тоді НАК: Коболєв наголошує на об’єктивних причинах, зокрема, світовій кризі на газовому ринку) члени правління держкомпанії отримали 610,1 млн грн винагороди. Серед отримувачів премії був і пан Вітренко, нинішній опонент Коболєва. Сам же глава правління отримав 347 млн грн винагороди. Це, зокрема, зарплата в розмірі 6,3 млн грн за рік, а решта – друга частина виплат, які він мав отримати за перемогу "Нафтогазу" над російським "Газпромом" у Стокгольмському арбітражі. Йдеться про виграний спір щодо компенсації за непрокачані російським монополістом через українську газотранспортну систему обсяги газу. Газпром сумарно сплатив Україні 2,9 млрд доларів США.

Роком раніше, за 2019-ий, НАК отримала 2,6 млрд грн прибутку. А ще раніше, 2018 року, Андрій Коболєв заробив 286,5 млн грн. Зокрема, як результат перемоги у Стокгольмському арбітражі він отримав 261 млн грн. Інша частина премії повинна була виплачуватися протягом трьох років, за умови успішного стягнення з "Газпрому" залишку виграшу. Юрій Вітренко тоді отримав 201 млн грн, а другу частину премії він узяв 5-річними держоблігаціями України на 4 млн доларів.

Такі суми в чужій кишені, безвідносно до питання про законність їхнього отримання, викликають непозбувну бентегу в серцях багатьох громадян нашої країни. Хтось із таких навіть зареєстрував петицію на сайті президента з вимогою "зменшити Коболєву зарплату до мінімальної тому, що він несправедливо отримував її значно вище, ніж в Європі на аналогічних посадах".

Зі свого боку, нинішня влада, яка реагує насамперед на резонансні історії, уже звертала увагу на пана Коболєва, який після звільнення з Нафтогазу подорожує світом і живе, здається, у своє задоволення. 2020 року президент Володимир Зеленський доручав прем’єру Олексію Гончаруку "розібратися з питанням" виплати премії Коболєву та повністю перезавантажити НАК. Питанням премій займалося навіть Національне антикорупційне бюро. І от дійшла черга до ДБР.

Андрій Коболєв – безпрограшна мішень для піару влади на понятті "відновлення справедливості". Та чи справді тут йдеться про справедливість, а чи лише про черговий піарний крок? Можемо припустити, що після доволі гучного розголосу, якого набув цей кейс, він стане новим черговим маркером здатності влади без піару і без політичної мотивації довести провину.

Цікаво також, яку тактику захисту обере Андрій Коболєв, і кого із політичних та бізнесових важковаговиків він спробує залучити собі на свою підтримку. Бо вже з першої реакції Коболєва можна спрогнозувати, що він позиціонуватиме себе як "жертву режиму". Таке позиціонування може привести його до спроби звернутися по допомогу до опонентів команди Зеленського. З іншого боку, потенційні партнери Коболєва неминуче зважуватимуть на описану вище токсичність його фігури для частини співгромадян. І це створюватиме опальному колишньому державному менеджеру достатньо велику проблему.