"Нормандська" карта: Як її використали Берлін, Київ та Москва

Безкінечна історія із планами Банкової провести саміт "нормандської" четвірки на найвищому рівні впродовж останніх днів поповнилася кількома новими епізодами. Пожвавлення на цьому дипломатичному напрямку, який багатьма експертами розглядається як практично мертвий, розпочалося із того, що наприкінці серпня канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що хоче провести зустріч у "нормандському форматі" на рівні президентів.

Якщо подивитись на контекст тієї заяви, то стане зрозуміло, що ключовим бажанням Меркель було підкреслити важливість цього формату для її наступників, які прийдуть до влади після вересневих виборів у Німеччині. Це був такий собі політичний заповіт фрау канцлерін, яка визнає, що хоч Нормандські угоди та однойменний формат не вирішили ситуації на Донбасі — але завдяки їм інтенсивність українсько-російського конфлікту вдалося знизити. У ті самій заяві Меркель особливо підкреслила, що Берлін підтримує відмову України вести переговори із самопроголошеними республіками, оскільки вважає реальною стороною конфлікту саме Росію. Що, ймовірно, також було елементом політичного заповіту канцлерки. Яка в реальності не надто прагне зустрічатися в "нормандському" форматі.

Інша річ — позиція Володимира Зеленського. Який продовжує грати перед своїм електоратом роль лідера, готового до дискусій, що можуть завершити війну. Заява Меркель, схоже, зіграла роль каталізатора для Банкової, де "зустріч Зеленського із Путіним" в тій чи іншій формі намагаються організувати практично від попереднього саміту в Парижі.

В результаті Міністерство закордонних справ чи то отримало завдання президента "зробити хоч що-небудь", чи то самостійно вирішило спробувати свої сили у справі, де Офіс президента зазнав прикрої поразки.

Так народилася ідея проведення зустрічі в нормандському форматі на рівні очільників зовнішньополітичних відомств. Вчора навіть відбулася зустріч радників міністрів у форматі відеоконференції. Але на тому успіхи Дмитра Кулеби та українського МЗС, схоже, і завершилися.

Бо після того питання зіштовхнулося з позицією очільника російського МЗС. Який зараз перебуває у розпалі виборчої кампанії, в ході якої Путін доручив йому по мірі сил "витягувати" рейтинг номенклатурної "Єдиної Росії" напередодні провальних для російської партії влади виборів.

І Лавров не поскупився на ефектні заяви стосовно української ініціативи. Чи то втомившись від участі в питомо російській політиці з чисельними поїздками по Нечорнозем'ю замість закордонних відряджень, чи то отримавши вказівку з Кремля про необхідність різкої заяви, "вірний кінь Путіна" розповів сьогодні роздратованим тоном про "зовнішньополітичну шизофренію" Києва, який ніби як ігнорує Мінські домовленості — але при тому закликає говорити про їх реалізацію. Електорату "ЄдРа", напевно, сподобалося. Подібний демарш, вочевидь, сміливо можна розглядати як досить чітко висловлену позицію Росії стосовно шансів на відновлення переговорів у "нормандському" форматі по лінії зовнішньополітичних відомств України та Росії. Кінець історії та сподівань Кулеби — якщо такі, звичайно існували.

В сухому залишку, практичні всі в цій історії отримали, що хотіли. Банкова показала виборцям, що робить усе можливе для завершення війни — але Кремль продовжує агресивну лінію. Лавров продемонстрував росіянам твердість і незламність Москви у справі здійснення гібридної агресії проти сусідніх країн. Ангела Меркель розповіла наступникам, як саме Берліну слід себе вести стосовно українсько-російського конфлікту. Ну, а той факт, що всі ці дипломатичні маневри не особливо вплинуть на невеселу реальність Донбасу — залишається трохи за кадром.