Карантинний план Шмигаля: Як коронавірус змінить владу та суспільство

"Ми дуже добре розуміємо, що у багатьох людей, у більшості населення України немає фінансової подушки, і немає можливості три місяці просто сидіти вдома. Люди мають заробляти гроші. Економіку треба запускати. Україна також - не та багата країна, яка може дозволити собі півроку не працювати і дивитись телевізор на дивані", – сказав Шмигаль в ефірі "Свободи слова" на ICTV. У свою чергу глава МВС Арсен Аваков пророкує продовження карантину. "Я думаю, що як мінімум два місяці нам всім доведеться сидіти, як і у всій Європі, в карантинному стані", - сказав міністр. Тобто, в уряді ще не дійшли до спільного знаменника – запускати економіку після 24 квітня, чи зачекати.

Нагадаємо, за минулу добу коронавірус виявили ще у 97 українців, четверо ініфікованих померли. Темпи захворюваності поки невисокі, та чи варто розслаблятися? Адже в країнах, де зараз лютує уханська болячка, також все починалося з кількох десятків заражених, проте дуже швидко лік смертей пішов на сотні. Українці ж, схоже, побачивши, що у нас не все так жахливо, як в Італії чи Іспанії, стали легковажними. Особливо це було помітно кілька днів тому, коли встановилися теплі деньки.

Але вже зараз потрібно чітко розуміти – після карантину ми всі опинимося в зовсім іншій ситуації, аніж до початку епідемії. Мається на увазі не лише економічне життя, а й побутове, повсякденне. Тому поки ще є час, треба робити висновки з того, як поводилася влада по всій її вертикалі, як поводилися наші працедавці, і як поводилися ми самі. Адже не виключено, що за першою хвилею болячки навесні прийде її друга хвиля восени. І до цього потрібно бути готовими і фізично, і морально.

Отже, з усіх претензій до влади, які висловлюються у суспільстві, ЗМІ, експертному середовищі, можна виділити три найбільші. Перша – відсутність чіткого алгоритму відстеження інфікованих. Нині багато експертів сходяться на тому, що Covid-19 міг у нас бути ще до оголошення епідемії, проте його не діагностували. Простіше кажучи, проспали у січні і лютому, коли масово хворіли не лише китайці, а й європейці. А реагувати почали на хвилі загальносвітового хайпу на коронавірусній темі. Провину за неквапливість зараз покладають на уряд Олексія Гончарука, що частково правда, але не треба забувати, в якій ситуації перебував минулий Кабмін після гучного скандалу з "плівками" з кабінету прем’єра. Простіше кажучи, очільник уряду і міністри були змушені відбиватися від масованих інформаційних атак, що точно не додавало ефективності у роботі.

Зрештою змінився прем’єр та урядовці і разом з ними кардинально змінився підхід до боротьби з коронавірусом. Проте і до сьогоднішнього дня налякані громадяни не можуть отримати чіткої відповіді на, здавалося б, просте питання, яке вирішили в Європі – де пройти тест на Covid 19, ба, хоча б на грип. Є три варіанти: приватні клініки, в яких текст влетить у копієчку, в лікарні, в разі загострення захворювання або ж зателефонувати до МОЗ, де розкажуть, як воно має бути в ідеалі. Та біда в тому, що в ідеалі схема не діє. Більш того, наразі так і не зрозуміло, чий досвід з виявлення інфікованих ми переймаємо – тих країн, де пішли шляхом тестування всіх із відповідною симптоматикою, чи тих, де такого тестування не було, що зрештою закінчилося пандемією.

Тобто, влада має на майбутнє винести два уроки. Перший – перед загрозою чи то епідемії, чи то війни, чи економічної кризи має бути табу на внутрішні конфлікти. Не можна змінювати Кабмін, якщо біда стоїть на порозі. Навпаки, треба консолідуватися і, коли є потреба, посилювати його фахівцями, а не розхитувати. На жаль, цю ж ситуацію ми бачимо вже з урядом Шмигаля, в якому на тлі карантину, котрий не додає людям впевненості у завтрашньому дні, перетасовують міністрів. А другий висновок – він стосується МОЗ – якщо ви вже обрали якийсь алгоритм дій, то не слід від нього відходити, навпаки, кожна деталь має бути чітко донесена до пересічних громадян: куди йти в разі появи симптомів хвороби, хто саме має проводити тест і що очікує людину в разі виявлення інфікування. Інакше ми приречені повторювати сьогоднішні помилки.

Наступна претензія стосується запізнілої реакції на скандали, пов’язані або зі спекуляцією медичними товарами, зокрема, вивезенням за кордон масок, або із саботажем карантинних заходів. Покарання за такі дії має бути швидким і публічним, інакше громадяни, які дотримуються карантину, відчуватимуть себе упослідженими. А такого бути не повинно.

Третє претензія стосується і держави, і бізнесу – все більшу кількість громадян охоплює невизначеність, страх перед завтрашнім днем. Активно ходять чутки про суттєве урізання зарплат, багатьох відправляють у відпустки за власний кошт (це стосується не лише тих галузей, які дійсно несуть страшні збитки внаслідок карантину), дехто погрожує банкротством і так далі. Тобто, певна частина бізнесу не лише не солідаризується з владою, а навпаки – прикривається епідемією. Як цьому заподіяти? Можна скільки завгодно закликати роботодавців бути совісними, а працівників – доносити на тих працедавців, які змушують їх іти у відпустки на час карантину, проте це нічого не дасть. У перших совість не проснеться, а другі ризикують втратити роботу взагалі.

Як вирішити цю проблему? По-перше, вже зараз уряд має презентувати програму поетапного виходу економіки зі стану карантину: що запрацює першим, що наступним, коли, кому і в якій формі компенсуватимуть втрати і так далі. По-друге, після 24 квітня, 15 травня чи поки там триватимуть обмежувальні заходи, у нас виявиться дуже багато безробітних. Це і ті, кого за бортом залишили недобросовісні бізнесмени, і десятки тисяч заробітчан, які втратили роботу в Європі і масово повернулися додому. Так, вони сподіваються після епідемії знову роз’їхатися по Італіях, Іспаніях і Польщах, однак всі країни ЄС болюче виходитимуть з економічної кризи, спричиненої коронавірусом, а це означає, що наших заробітчан там поки не чекають. Проте їхні робочі руки потрібні тут. Тому влада повинна мати кілька масштабних інфраструктурних проектів, на яких будуть задіяні ці робочі руки.

І в кінці не про владу, а про нас. Як відомо, друг пізнається в біді. В сьогоднішній тимчасовій скруті пізнаються не лише друзі, а й сусіди, колеги по роботі, родичі, люди, яких вважали авторитетами. На нас чекають часи розчарування у своїх кумирах. У тому числі - в політиках, лідерах громадської думки. Зараз треба добре запам’ятовувати, хто і що казав, хто і як вчиняв, як голосували депутати, хто піарився на темі коронавірусу, а хто реально допомагав. Бо восени на нас очікують місцеві вибори, і ми побачимо та почуємо сотні тих, які розповідатимуть, як вони не покладаючи рук боролися проти уханської болячки.