Зеленський про трьох головних силовиків і звільнення міністрів: Головні цитати з фільму президента

У роботі презентована нарізка ключових моментів з першого року пана Володимира у президентському кріслі, а також – його свіже інтерв'ю на ключові для суспільства теми.  Depo.ua зібрав головні цитати з фільму президента. 

Про імпічмент і недоторканність

30 років ніхто не хотів приймати закон про імпічмент. Я почав з себе. Ми внесли цей законопроект у Верховну Раду і проголосували. Далі ми зняли депутатську недоторканість. Я дуже радий, що ці пункти програми були виконані. Депутат – така сама людина, як і будь-який інший громадянин. І у нього мають бути такі самі права.

180 законів за вісім місяців було прийнято у Верховній Раді. Де є така статистика. У нас немає недоторканних. Це стосується і уряду. Після цих слів хтось скаже: "У нас урядом керує прем’єр-міністр". Але я впевнений, що президент має за цим слідкувати. Якщо якийсь міністр не може виконувати свої обов'язки, я як президент буду робити все, аби цього міністра міняли на іншого. Я буду це робити, доки ми не сформуємо ідеальний уряд, де кожен міністр на своєму місці.

Про перезавантаження влади

У нас в країні чиновник заробляє максимум 47 тис. грн., а були мільйони. Це ми змінили. Це теж було складно. Всі зміни відбуваються через закон. А ти бачиш, що робиться, якщо пропонується якийсь закон. Тисячі правок – щоб просто загальмувати процес. Ти не можеш звільнити керівника державного підприємства, якщо він брав хабарі. Тому що є наглядова рада. Коли ти його звільняєш, починається конкурс. Це все зроблено не для того, щоб через конкурс обрати чесну людину. А для того, щоб людину не можна було звільнити, коли вона нічого не робить, бере хабарі. Конкурс оцінює знову комісія з тих людей, яких поставили ті чи інші політичні сили.

В країні владу перезавантажувати ми тільки почали. Президент, уряд, Рада. Всі ДП-шки, всі наглядові ради – все потрібно перезавантажити. І тоді країна матиме шанс вилізти з прірви.

Про близьких

Більше місяця не було вихідних. Значить, ти комусь потрібен. Ти знаєш, якось на цій роботі проживаєш життя. До мого президентства звикнути неможливо. Ми навчилися так жити. Вони розуміють, що це відповідальна сторінка не тільки мого життя, а й життя моєї родини. Є певний дискомфорт навчитися жити, коли поруч постійно знаходиться охорона. Ти не можеш час побути сам з собою.

Моя донька майже доросла, але для мене ще дитина. Для неї дуже важливо, щоб вона могла іноді залишитися наодинці зі своїми думками, своїми мріями, однокашниками. Це проблема, це дискомфорт.

З приводу того, як до мене ставиться син. Смішна історія. Колись я приходжу додому, мене ніхто не зустрічає. Я йду по коридору, там дружина і син дивляться телевізор, і там моє звернення. Я говорю, чому мене ніхто не зустрічає. А Кирил мені: "Тато, тихше, там президент виступає". Якось він розрізняє – президент чи батько.

Про посадки

"Весна прийде – саджати будемо". Тут треба розібратися нашим громадянам, чого вони хочуть. Частина громадян питає: "Де посадки?". Я цього дуже хочу, і це буде. Але коли я починаю дзвонити нашим правоохоронцям, питати, де результат, інша частина каже: мовляв, це не повноваження президента кликати до себе правоохоронців. Я кажу: "Будь ласка, правоохоронці, немає телефонного права, робіть свою роботу". Друга частина громадян каже: "Як же вони роблять свою роботу, коли немає результату". Чого вони хочуть більше – посадок чи впливу президента. Впливу президента на правоохоронні органи стосовно того, кого посадити, немає. Але щотижня викликати і питати, де результат, – я впевнений, що такий вплив повинен бути.

Про скорочення силовиків

Я досі не розумію, для чого у нас стільки правоохоронних органів. У нас це було зроблено для розмиття відповідальності. Коли ми всі разом збираємося, (…) це правоохоронний хаос. Тому коли ми перезавантажимо всі правоохоронні органи, держава дійде до того, щоб кількість правоохоронних відповідальностей скоротилася. Щоб ти знав, що перед тобою сидить три людини, і вони несуть повну відповідальність за криміногенну ситуацію, що всі хабарники, авторитети, бандити сядуть в тюрму.

Був один генпрокурор, він показав низький результат. Звільнений цей генпрокурор, взяли іншу. Будемо чекати на результати. Якщо вона не покаже результат, буде третій прокурор.

Про перезавантаження судів

Пашинські, свинарчуки… Є і кримінальні авторитети. Добре попрацювала СБУ. Потім їх відпускають суди. Судову систему в Україні треба перезавантажити. Я впевнений, що там багато чесних професійних суддів. Але за ці роки вибудувана така судова система, що вона не працює. Вона не працює справедливо. Вона може і працює професійно, але в інший бік. Тому ми і хотіли перезавантажити судову систему, підготували судову реформу. Ми це зробимо.

Вам сьогодні всі скажуть, що змінилося в Україні: нагорі ніхто нічого не бере. Президент не бере жодної копійки. На державні установи, банки, державні підприємства – немає людей, яких я за гроші кудись поставив, жодної людини.

Про приватизацію

Що таке велика приватизація? Про неї всі говорять. Ми хочемо залучити різні гроші. Українські перш за все. Українського бізнесу. Звичайних людей, які ховають гроші під подушку, бо не довіряють банкам. Так і іноземні кошти. Ми хочемо, щоб люди вклали гроші в українські підприємства.

Про дороги

Велике будівництво – я обіцяв, і я впевнений, ми це зробимо. Всі головні дороги, що з’єднують міста, ми побудуємо за п’ять років моєї каденції. Ми маємо проект на 4 тис. кілометрів доріг. Цього року ми їх побудуємо. Я хочу, щоб наступного року ми збільшили цю суму в рази. Думаю, у нас є шанс побудувати великі інфраструктурні проекти – наприклад, Запоріжський міст.

Наприклад, Охматдит. Ми добудували Охматдит, вже закінчили. 1 червня лікарня буде повністю відрита. Велике будівництво дійсно буде великим. Памятаєш, як дорога "Маріуполь - Запоріжжя". За три місяці ми її побудували.

Велике будівництво – це і школи, дитячі садочки, стадіони. Поки коронавірус, зі стадіонами складніше. Садочки будуємо, школи будуємо. 220 приймальних відділень лікарень, як ми і пообіцяли, сучасних приймальних відділень буде побудоване.

Про Антонов

Ми не говоримо про стратегічні об'єкти, вони залишаться державними об'єктами. В них має вкладати гроші держава. Люди повинні знати: "Антонов" – велике підприємство, велика кількість робочих місць. Жодного літака не побудовано за останні роки. Я не розумію, де наші АН. Ми з ними домовилися, ми розробляємо програму, ми це зробимо. Ми повинні зробити державну авіакомпанію – це моя мрія. Держава готова виділити на це гроші. Щоб ми побудували державного авіаперевізника. Ми побудуємо і державну авіакомпанію, і зробимо замовлення нашому державному "Антонову" і залучимо багато робочих місць.

Про надмірну ліберальність

Я став жорсткішим. Дуже багато людей у політиці працюють тільки на себе. Їхня задача проста: нестабільність у країні дає можливість фінансовим групам заробляти тут величезні кошти. Якщо можемо в цілому говорити "заробляти".  І всі ці гроші вони витрачають не в Україні. Вони не люблять цю країну, цей народ. Я витратив час на багатьох людей, будучи з ними ліберальними. Немає про що говорити. Вони незмінні. Я жалію, що зразу не став жорсткішим.

Про інновації

З'явилося окреме міністерство. Зараз модно казати про діджиталізацією усієї країни. У нас з'явилося дуже багато нового. Найближчими тижнями ми увійдемо у трійку найсучасніших країн в цьому напрямку. З'явилася "Дія", є електронний паспорт, права, студентський.

Буде все, крім електронного підпису. Вся нерухомість, весь бізнес. Нових електронних документів готується біля восьми. Одна з головних цілей – вибори повинні бути електронними. Принаймні, має бути така можливість. Потрібно мати можливість електронного вибору президента.

Я впевнений, що більшість українців хоче бути однією нацією. Більшості неважливо, якою мовою ти спілкуєшся один з одним, до якої церкви ти ходиш. Все це неважливо. У більшості українців немає часу писати пости у Фейсбук, вони хочуть бути однією країною. Ми для цього все зробимо. ніколи не будемо розколювати країну. На жаль, поки що тема об'єднання країни, окрім складних часів… От наприклад, війна – Україна об'єдналася, корона вірус – Україна об'єдналася.

Про медичну реформу

Зараз дуже багато питань до медреформи. Моє враження – коронавірус зараз показав, що це за медична реформа. Він показав: лікарні не готові, кількість інфекційних ліжок не готова до такого виклику. Заробітна плата дуже мала, умова роботи лікарів – в лікарнях немає ремонту багато років… Інфраструктури немає… Всі казали: "У нас є запас, у нас є маски, є десятки лабораторій для тестів". У нас на початок було п’ять непрацюючих лабораторій. Зараз працюючих тридцять п’ять. У нас ШВЛ-ів більш-менш працюючих не було навіть тисячі. Були просрочені маски. Якась ганьба. Тому коли ми великими літерами пишемо на кожному плакаті: "Ось вона, друга черга медичної реформи" ми бачимо, що після коронавірусу потрібно повністю змінити підхід. У нас крім прекрасних і професійних медиків, справді одних з найкращих у світі, більше нічого немає. Все відбувається в ручному режимі. Ні, вже є деякі речі… Вантажі з засобами захисту. Все це автоматично виконується. Більше двадцяти літаків ми прийняли.

Про війну

Ми повернули полонених, розморозили "нормандську зустріч". Якщо немає майданчика, на якому можна домовитися про закінчення війни, ти ніяк її не закінчиш. Я впевнений, що за мою каденцію ми закінчимо війну. Я готовий чекати один рік, якщо Мінський процес не буде працювати, ми будемо міняти тактику. Рік ще не пройшов.

Ми тиснемо на всіх – і на росіян, і на європейців. Як раніше зустрічалися в Мінську – зустрічалися раз на місяць, двічі на місяць чи раз на три місяці, тому що у когось якісь проблеми. Зараз щотижня є відеозустріч мінської групи. Ми пришвидшили цей процес. Після кожної зустрічі повинен бути результат.

Нормандська зустріч була складною зустріччю на найвищому рівні. Ніхто країну не здав, ніхто "на колєнях" не стояв. Мені здається, ми вийшли з непоганим результатом – діалог не обірвався. Часткові перемоги напевно є. Але будемо чекати на повний результат, коли ми повернемо території в Україну. Ще треба трошечки часу.

Я казав, я не розумію, для чого ми будуємо дороги, для кого будуємо економіку, повертаємо наші території. Саме для людей. Тому давайте спробуємо повернути людей. Принаймні спробуємо це зробити. Спочатку було багато перепон. Перше повернення людей – наших моряків, друге – політв’язнів, які сиділи багато років. Всі казали: без шансів. Всі були проти моїх прямих перемовин з президентом Росії, чекали вироку суду. Памятаєш, був вирок суду, але моряків ніхто не віддавав. Ми розпочали діалог з президентом Росії. Я запропонував: "Давай спершу обміняємо людей. Я не розумію, в чому сенс тримати людей за гратами". І ми повернули людей. Тому що людина – найбільша цінність. Був великий обмін. Я впевнений, що ми в цьому перемогли. Люди повернулися до своїх близьких. Я дивився не на моряків, я дивився на очі їхніх батьків та дітей. Всі плакали.

За одного нашого військового я б віддав 50, 100 беркутівців. Для мене цінніше повертати наших героїв. Для мене вони всі герої – ті. Хто захищали і захищають Україну. Це і є наш скарб. Ми повертаємо всіх українців – які знаходяться в тюрмах "Л-ДНР", після трагедії в Ірані ми повертали загиблих українців, щоб з ними могли по-людськи попрощатися їх батьки. Багато людей каже, що у нас сільськогосподарська країна, яка готова нагодувати весь світ. Але найголовніше – у нас такі люди. І я хотів завжди змінити відношення держави до громадянина України. Просто як до людини ми повинні ставитися.

Про нові обставини

Чи змінив би я щось? Ні. Я впевнений, що був правильний вибір. Я хотів допомогти країні. У нас буда війна на Донбасі, але ми не знали, що нас чекає світова економічна криза, коронавірус, іранська трагедія. Щодня є виклики. Коли ми готували передвиборчу програму, казали, хочемо це і це. А зараз бачимо, що є умови, до яких ні ти, ні суспільство не готувалося. А ти ж швидка людина, хочеш все змінити, всіх перемогти. А воно так зразу всіх не виходить.

Я дійсно хочу побудувати Україну. Передати країну, в якій будуть всі дороги. Ми побачимо сучасну країну, цифрову. Впевнений, що ми закінчимо війну. Впевнений. Передамо країну, в якій буде жити… Не знаю, скільки мільйонів людей, не хочу загадувати. Але більше, ніж зараз.