Заморозка Донбасу: Навіщо Волкер приїхав в Україну

Курт Волкер, який вже півроку їздить до України та за цей час провів чотири зустрічі з представником Путіна Владиславом Сурковим, вкотре завітав на Донбас та в Київ. Як і зазвичай візит супроводжувався потужною інформаційною обробкою. Думки Волкера, здавалося, лунали звідусіль. Говорив американець традиційно про миротворчу місію на Донбасі, на яку мають погодитися росіяни. Про нормандський формат, участь США у якому нічого не змінить, бо Штати і так на зв'язку з усіма учасниками. Вже на Донбасі Волкер підкреслив, що російськомовне населення регіону хоче бути в Україні, а також дав зрозуміти, що Росія не хоче. щоб міжнародні спостерігачі бачили, що там відбувається.

У Києві спецпредставник США зустрічався з нардепами, родинами політв'язнів, спікером Андрієм Парубієм.

Як розповіла Ірина Геращенко, зустріч з Волкером супроводжувалася обговоренням різноманітних питань, від підготовки самміту Україна-НАТО і допомоги США у питаннях безпеки, до надання зброї.

Після цього Волкер відправився до Порошенка. Як заявила прес-служба президента України, Порошенко з Волкером "обговорили ситуацію на Донбасі та наголосили на важливості розгортання миротворчої місії ООН на його окупованій частині. Порошенко і Волкер також наголосили на необхідності негайного звільнення українських заручників. Крім того, велика увага була приділена співпраці в сфері безпеки і оборони між Україною та США, зміцненню партнерства України з НАТО і питання енергетичної безпеки з урахуванням ризиків, які несе "Північний потік-2". Сторони також обговорили прогрес і підтримку України на шляху реформ, зокрема у сфері боротьби з корупцією".

Втім, нічого нового в цих заявах немає.

Київ-Волкер-Москва

Візит спецпредставника США співпав із відставкою помічника Путіна Владислава Суркова - куратора Донбасу та "архітектора" кримської анексії. Про це трубили всі російські ЗМІ. Наразі не зовсім зрозуміло, ким Путін замінить Суркова, але просяться дві кандидатури: віце-прем'єр з питань промисловості та енергетики Дмитро Козак та представник Путіна в Приволзькому федеральному окрузі Михайло Бабич. У Козака із Сурковим був конфлікт за сфери впливу в "Л-ДНР". Козак так само стояв за операцією росіян в Криму та на Донбасі. Якщо говорити про Бабича, то він виходець із силовиків, його просувають як людину, яка може вирішити питання військовим шляхом. Хоча кандидатура Козака є більш доречною для Донбасу зі сторони росіян, згадати хоча б його план по Молдові щодо вирішення придністровського конфлікту шляхом перетворення Молдови в федерацію під контролем Росії. Щось схоже Росія хоче зробити з Україною, яку не відпустить. Сурков, швидше за все, надій не виправдав. Він провалив "русскую весну" і зайшов у глухий кут у переговорах із США.

Зі сторони Києва від Волкера очікують традиційно незмінного курсу із підтримки України. Мова як про зброю, так і про гроші. Про додаткові "Джавеліни" Волкер і справді сказав. Україна їх отримає, якщо посилить боротьбу з корупцією, а саме - ухвалить закон про антикорупційний суд. Одна партія на суму $47 млн вже була доставлена. Окрім цього, Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) планує надати Україні $125 млн для Донбасу і навколишніх територій.

Для Києва Волкер дуже важливий ще й тому, що він має близькі стосунки з теперішнім Державним Секретарем США Майком Помпео, користується повагою в адміністрації і його повноваження спецпредставника були продовжені. Якщо простіше - Волкер має виходи на всіх головних людей у США. ДІалог із ним в певній мірі для Банкової практично рівнозначний розмові з Трампом.

От тільки і Волкер захищає інтереси США і нагадує Києву про взяті на себе обов'язки щодо реформ. Якщо з ними будуть проблеми - підтримка Вашингтона під загрозою.

Що змінить візит Волкера

Переговори США з Росією у форматі Волкер-Сурков були поставлені на паузу. В цілому, чотири зустрічі не дали жодних результатів у питанні миротворчої місії. Позиція США та Києва проста: миротворці мають працювати на всьому Донбасі включно із українсько-російським кордоном. Серед них не буде представників країн-членів НАТО. Припинення вогню, звільнення полонених і вибори - це складові мінського процесу. Росія ж наполягає на тому, щоб миротворці не виходили на українсько-російський кордон, а стояли лише на лінії розмежування, ну і ще захищали представників ОБСЄ. Такі розбіжності не залишають шансів цим переговорам. Волкер вкотре нагадав, що Росія має погодитися на місію. А якщо цього не буде - є інструменти посилення санкцій проти неї. Американці це вдало роблять. Трамп нещодавно наказав готувати санкції чрез порушення договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності. Також Волкер натякнув, що Україна отримає нову летальну зброю, якщо не зможе себе захистити і Росія не відступатиме в агресивній політиці. Мовляв, захочуть піти далі і захопити нові території - українцям дадуть зброю.

Але найбільш цікаві слова були сказані американським спецпредставником щодо здатності нашої країни повернути анексовані території. "Звичайно, українці не зможуть повернути території, вже захоплені Росією. Росія занадто сильна. Але ціна подальшого наступу для Росії вже виросла, і буде рости ще більше".

Це багато говорить про політику як Києва так і Вашингтона щодо Донбасу. По-перше, Україна та США розраховують на подальший санкційний тиск на Росію і мирне повернення Донбасу шляхом миротворчої місії. Поряд з цим Україна має реформувати військо та покращувати державну ситуацію.

По-друге, вестися переговори з Москвою будуть виключно про шляхи деокупації території. Зрозуміло, що Росії це невигідно і вона не змінюватиме власну політику до тих пір, поки економічно зможе тримати курс. Про Крим взагалі мова не йде зараз. А це означає, що конфлікт на Донбасі заморожується. Не так, як у Придністров'ї, поки що. В Україні і надалі стрілятимуть, щоправда, бої триватимуть локальні, як останні кілька років.

До президентських виборів 2019 "розрулити" ситуацію на Донбасі неможливо по термінах, навіть якщо б Росія погодилася на миротворців. Контингент потрібно сформувати і профінансувати, а це щонайменше 20 тисяч людей. До того ж, потрібно продумати організацію місцевих виборів. Набагато розумніше займатися цим вже після 2019-го року, коли відбудуться президентські та парламентські вибори в Україні. До цього часу Донбас буде законсервований. Це влаштовує Вашингтон, бо дає змогу продовжувати санкційний тиск на Росію. І нашу владу, яка зараз в першу чергу дивиться у виборчі перегони-2019. В певній мірі, це влаштовує і Москву, яка продовжує займати Донбас, зберігаючи важіль впливу на Україну, а також вікно для переговорів з США. Не кажучи вже про окремі контрабандні та інші схеми, які дозволяють наживатися близьким до Путіна людям. Поряд із цим це дає час Москві на зміну кандидатур, відповідальних за Донбас і стратегії захисту власних інтересів щодо повернення України у власну орбіту.

Зрозуміло, що навіть у випадку заміни Суркова на умовного Козака і його переговори з Волкером, ситуація навряд чи зміниться. Оскільки, курс Росії залежить від волі Путіна. І може змінитися тільки тоді, коли система дасть тріщину.

Так чи інакше, Москва очікує на президентські та парламентські вибори в Україні не менше за нас, наших європейських партнерів та США. Ці вибори стануть шансом для Кремля покращити власні позиції, залежно від того, на кого вони ставлять. Для Заходу вони є важливими в якості збереження власного впливу. І вже після них нинішня влада, якщо вона збереже позиції, або ж наступна продовжить вирішувати долю Донбасу і, можливо, Криму. В будь-якому разі, спроби Москви повернути Україну не припиняться. Від нас та Заходу залежить, наскільки вдало ми віддалятимемося від Кремля і чи зможемо повернути території.