Всім Ша! Чому Зеленський благословив на успіхи партію Шарія

Рішення про фінансування 11 партій, серед який і нетрадиційна Партія Шарія, є остаточним, констатує Depo.ua.

Незважаючи на гучні протести активістів і деяких політиків, партія блогера Анатолія Шарія, який останні кілька років проживає у Європі і не ризикує повертатись в Україну через загрозу кримінальних переслідувань, опиняється в пулі провідних політичних сил України. Акціонерам партії є сенс готуватись до майбутніх місцевих виборів, на яких "червоні кульки" цілком можуть зайти до багатьох місцевих рад.

Шарій і партійне золото

Отже, Національне агентство з питань запобігання корупції ухвалило рішення про надання політичним партіям державного фінансування їх статутної діяльності на підставі результатів останніх позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. 

У списку: 

• Слуга народу,
• Опозиційна платформа – За життя,
• Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина",
• Європейська солідарність,
• Голос,
• Радикальна партія Олега Ляшка,
• Сила і честь,
• Опозиційний блок,
• Українська стратегія Гройсмана,
• Партія Шарія,
• Всеукраїнське об’єднання "Свобода".

Для отримання фінансування за рахунок платників податків всі партії з наведеного списку вже виконали необхідні умови і приготувались до "манни" бюджетної - відкрили відповідні гривневі рахунки у банківських установах. Транші підуть у партійні кишені незабаром після відкриття першого засідання нового скликання Верховної Ради.

Слід нагадати, що право політичних партій на отримання фінансування з бюджету закріплене у законі "Про політичні партії в Україні". Цей закон гарантує, що у випадку отримання 2% і більше голосів виборців, тягар подальшого благоденствування партійних функціонерів лягає на плечі платників податків.

Йдеться про величезні кошти: від 537 мільйонів гривень для Слуги народу - до 26 мільйонів для Свободи. І це - щороку. Партія Шарія отримуватиме 38 мільйонів. І дуже схоже, що рішення не заважати участі Шарія з соратниками у політичних процесах і видачі їм щороку цих мільйонів, -  було ухвалене саме на 4-му поверсі будівлі на Банковій.

Хто такий Шарій

Блогер,  який називає себе журналістом-розслідувачем, працює з-за меж України. Об'єктом його критики через інтернет-канали ставали переважно представники української влади, які увійшли у кабінети після перемоги Революції гідності. Заяви Шарія схвально сприймаються противниками Майдану і проросійськи налаштованим електоратом. Кількість переглядів "відосиків" Шарія сягнула багатьох мільйонів, що перетворило віртуального глашатая на реального персонажа української політики.

Шарій заснував партію власного імені і очолив її з 5 червня 2019 року.  Але особисто він не був допущений до участі у перегонах, оскільки давно проживає за межами України - тож його реєстрацію скасувала ЦВК. Але партія, в списку якої не було жодного відомого широкому загалу обличчя, взяла 2,23% голосів.

Участь жодної з політсил в "дерибані" партійної каси не викликало такого спротиву у суспільстві як віртуалізованої партії "чевоних кульок". На сайті президента навіть розмістили петицію, яка швидко набрала необхідну кількість голосів, про неприпустимість фінансування Шарія. Але очікуваної активістами відповіді з Офісу Зеленського ця петиція не отримала.

Шарій і Зеленський: любов чи розрахунок

Сам Шарій, незважаючи на свій запальний характер і нестримну жагу "мішати з лайном" всіх навколо, доволі лояльно ставиться до нового українського лідера. Велику симпатію Шарій транслює і Андрію Портнову - юристу, який виконує роль публічного переслідувача Петра Порошенка. І за заявами якого Державне бюро рослідувань відкриває чи не щодня нову справу, а суди - нові провадження. Продовжує залишатись симпатичним для блогера-емігранта і соратник Ріната Ахметова Олександр Вілкул - саме його підтримав Шарій на президентських виборах. Водночас він активно мочить "Опозиційну платформу - За життя" Медведчука.

Такий водорозділ симпатій-антипатій Шарія наводить на думку, що з новою владою у новоявленого політичного діяча все складається більш-менш позитивно. Але навіщо Шарій потрібен Зеленському?

В цьому питанні потрібно враховувати, що попереду місцеві вибори. І в команді Зеленського, цілком ймовірно, в партії Шарія з її двопроцентним (а в Києві - і трипроцентним рейтингом) потенційного союзника. Союзника, який зможе перетягнути на себе ковдру прихильності східного електорату, відтявши його підтримку у ОПЗЖ.

Адже Шарія, як вже зазначалося, здебільшого підтримують проросійськи налаштовані виборці, які поки що віддають перевагу Бойку-Медведчуку. А у Зеленського можуть абсолютно серйозно розраховувати, що Шарію вдасться остаточно "прибити" рейтинг ОПЗЖ і на місцевих виборах максимально відтіснити медведчуківців від участі у місцевій владі.

З іншого боку, Шарій може стати пожирачем і рейтингу "Слуги народу". Але, здається, в Офісі голови держави незначні втрати на користь нового політичного партнера, враховуючи його потенційну користь, можуть вважати абсолютно прийнятними.