Візит Зеленського в США: Проміжні підсумки

Хоча візит Володимира Зеленського до США ще не завершився і головна, з точки зору Банкової, подія - переговори з Байденом -  також іще не відбулася, проміжні підсумки візиту можна підбивати вже зараз.

Тим паче, що очікувати якихось радикальних несподіванок від "доленосної зустрічі" між президентами наразі немає підстав. Оскільки переважна більшість документів, які були підготовані Україною та США до зустрічі президентів, впродовж минулої доби вже були підписані. На це, до речі, непрямо натякає той факт, що спільної прес-конференції президентів після зустрічі наразі не заплановано. Наступний вояж Зеленського до сонячної Каліфорнії теж, скоріше за все, буде багатим на ефектні фото, але навряд чи завершиться підписанням якихось зобов'язуючих угод.

Співпраця в оборонному секторі

Ключовим документом із наявних, вочевидь, став комплекс угод, повязаних із стратегічними основами оборонного партнерства, які в присутності Зеленського підписали керівники українського Міноборони та Пентагону. І тут, попри велику кількість красивих формулювань, є вкрай небагато конкретики — що і передбачає рамковий характер угоди.

Повний текст документу наразі відсутній у вільному доступі. А опис угоди на сайті президента викликає більше запитань, ніж відповідей.

"На період до грудня 2026 року двосторонні оборонні відносини будуть зосереджені на підтвердженні того, що двостороння співпраця в галузі безпеки, а також підтримка США, включно з повноцінною програмою тренувань та навчань, ефективно допомагають Україні протидіяти російській агресії" — все зрозуміло?

Єдине, що можна винести з подібних анонсів — це той факт, що програма підтримки української армії буде в тому чи іншому вигляді продовжена на найближчих 5 років, і що США допомагатимуть перебудовувати українську армію у відповідності до стандартів НАТО. А там — буде видно. Звичайно, словосполучення "стратегічні основи оборонного партнерства" виглядає вкрай солідно — але в України і США і без того було чимало рамкових документів з прикметником "стратегічний" — на кшталт "Хартій Україна-США про стратегічне партнерство" від 2008-го року. Втім, практичні їх наслідки все рівно залежали від поточної специфіки стосунків між Києвом та Вашингтоном, а не від пафосних формулювань у рамкових документах.

Також було підписано угоду про "проекти у сфері досліджень, розробок, випробувань і оцінки" у військовому секторі. Яка, з високою ймовірністю, може дати шанс українським оборонним підприємствам та НДІ, які працюють за цією тематикою, брати участь у американських військових проектах. Якщо, звичайно, вони зможуть щось запропонувати американській стороні, а "опір матеріалу" з боку українських регуляторних органів не буде надто сильним.

Космос

Також Зеленський зустрівся із керівником NASA Біллом Нельсоном - "сторони обговорили перспективи участі українських підприємств у проекті "Антарес", програмі дослідження Місяця "Артеміда", а також проекти, до яких Україна може долучитися зі своїми унікальними космічними технологіями". Підписати щось "стратегічне" не вийшло, оскільки угоду Artemis Accords — міжнародний договір про освоєння Місяця — Україна вже підписала із NASA іще минулого року.

Українські АЕС

А от меморандум про взаєморозуміння між компаніями Енергоатом та Westinghouse, який передбачає залучення технологій останньої в будівництві ядерного реактора проекту АР1000 з електричною потужністю близько 1,1 Гвт — це вагоме досягнення, яке, в перспективі, може мати немалий економічний ефект. Особливо якщо буде реалізовано амбітний проект з будівництва п’яти блоків вартістю близько $25 млрд. Оскільки, якщо хто забув, термін експлуатації багатьох українських АЕС повільно, але неухильно наближається до завершення, а замінити їх потужність тепловою генерацією не вдасться як з екологічних, так і з економічних міркувань.

Окрім того, українські посадовці підписали у США іще ряд угод — на кшталт безпеки космічних польотів та захисту інформації. Які, безумовно, є корисними, але якогось істотного впливу на двосторонні стосунки, не кажучи вже про повсякденну реальність, не вчинять.

Найголовніше, про що поки не вдалося домовитися

Натомість стосовно ключових питань, які український президент обіцяв підійняти у США — зокрема, участі Вашингтону у "нормандському форматі", чи ситуації з "Північним потоком 2", якісь вагомі домовленості наразі відсутні. Більше того, шанси на їх практичне досягнення наразі вкрай невеликі. В силу очевидної неможливості реалізувати "розширену Нормандію" через позицію Росії, та економічної і політичної невизначеності довкола "Північного потоку — 2". Долю якого — точніше, особливості роботи якого — будуть визначати зараз скоріше у ЄС, аніж у США. Адже саме від європейських регуляторних органів та судів залежить можливість "Газпрому" заповнювати газогін виключно своїм газом — або ж використовувати не більше ніж 50% його потужності. Рівно як від країн ЄС залежать шанси на подальше існування української ГТС, яку можуть модернізувати для транспортування водню, перетворити на українсько-польський газовий хаб, чи залишити іржавіти під дощем і снігом.

Попри все вищесказане, вояж Зеленського до США в жодному разі не можна вважати провалом. Важливим є навіть сам факт подібного візиту, а також факт підтвердження нашим стратегічним партнером свої попередніх рішень та збереженя наявного статус-кво. Та й навряд чи хто при здоровому глузді сподівався, що український президент привезе із Вашингтону розв'язання всіх наших проблем. Але й однозначно говорити про "геополітичну перемогу" до того, як чисельні рамочні документи, підписані сторонами, наповняться бодай якимось практичним змістом, наразі дуже-дуже передчасно.