Центр і місцеві князьки торгуються за узаконення феодалізму: Що буде з райрадами на місцевих виборах

Ще в перший день липня парламентський комітет з питань організації державної влади і місцевого самоврядування рекомендував Верховній Раді схвалити внесений урядом проєкт постанови №3650, що передбачав скорочення кількості районів і утворення нових районів по всій країні. Але вчора депутатський загал вирішив це питання відкласти. Офіційно – через необхідність доопрацювати документ. Насправді ж може виявитися, що "центр" просто тягне час через незавершені торги з регіональними елітами щодо перерозподілу меж впливу останніх. За інформацією Depo.ua з кулуарів Ради і Мінрегіону, питання нового районування держави нардепи можуть розглянути сьогодні – далі затягувати його вже практично немає куди, бо починається виборча кампанія на місцевих виборах, рішення про призначення яких на 25 жовтня ухвалив парламент.

Нагадаємо, чергові місцеві вибори мають пройти на новій територіальній основі – громад і районів. Після виборів усі громади повинні вийти з-під впливу влади районного рівня, отримати прямі міжбюджетні відносини з державою, власні повноваження і джерела ресурсів. А головною функцією районів має стати координація територіальних підрозділів органів виконавчої влади. Райони матимуть власні джерела наповнення бюджету, які не повинні входити в протиріччя з повноваженнями і ресурсами громад. Але без нового районування ці плани залишаються на папері, а реформа децентралізації не отримує логічного завершення.

Читайте також - ОТГ чи Київ: Кому дістанеться селище Коцюбинське з ласим забудовникам Біличанським лісом

Постанова №3650 у своєму початковому вигляді пропонувала утворити в АР Крим і областях 129 (з них 17 на тимчасово окупованій території АРК, Донецької і Луганської областей) районів та ліквідувати нинішні 490 районів. Межі районів встановлюються по зовнішній межі територій сільських, селищних, міських територіальних громад, які входять до складу відповідного району. Вибори депутатів районних рад ліквідованих районів не проводяться.

Та за добу ситуація доволі помітно змінилася. Остання редакція доопрацьованого проєкту постанови передбачає утворення на додачу до 129 попередніх 12 нових районів і ліквідацію трьох. Найбільш ефективними виявилися зусилля місцевих лобістів, які майже добилися утворення Жмеринського у Вінницькій області, Бериславського і Скадовського у Херсонській, Синельниківського у Дніпропетровській, Рахівського (у складі "аж" чотирьох територіальних громад) в Закарпатській, Верховинського (із трьох тергромад) у Івано-Франківській, Броварського і Вишгородського у Київській, Березівського в Одеській, Богодухівського в Харківській, Корюківського в Чернігівській, Вижницького в Чернівецькій області. Натомість проєкт постанови доповнено пунктами про ліквідацію Люботинського району Харківщини, Дунаєвецького і Старокостянтинівського – Хмельницької області та Сторожинецького на Буковині. На Чернівеччині ж замість Хотинського району має з’явитися Дністровський із центром у Кельменцях. Будуть внесені зміни до адміністративних меж низки пропонованих до створення районів.

У експертному середовищі немає єдності у баченні перспектив районів. Голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко виступає за доцільність реформування районного рівня. "По-перше, райони мають бути укрупнені з точки зору ефективності організації виконавчої влади, - казав він під час дискусії щодо децентралізації в Українському кризовому медіацентрі. - Життя змусило органи виконавчої влади піти на укрупнення, та цей процес був хаотичним. І зараз люди часто не розуміють, куди звертатися, під чиєю вони юрисдикцією. Навіть самі чиновники не зовсім це розуміють. Щоб це припинити, потрібен новий субрегіональний (районний) рівень".

Другим аргументом за нові райони, на думку фахівця, є необхідність захистити місцеве самоврядування в громадах: "Деякі експерти стверджують, що укрупнені райони загрожуватимуть громадам. Насправді навпаки – щоб захистити місцеве самоврядування в громадах, районний рівень треба віддалити від громад. Якщо ж у районі буде одна-дві громади, вони неминуче будуть конфліктувати з районними державними адміністраціями".

По-третє, сьогодні на балансі 490 районних рад є багато спільного майна громад. "Якщо хочемо використати це майно в інтересах громад, то найкращий спосіб – ліквідувати райони, бо новим укрупненим районам більшість цього майна буде непотрібна, і воно перейде до громад", - каже фахівець.

На думку Коліушка, правильно організований новий адміністративно-територіальний устрій України стимулює розвиток політичної системи і політичної культури, а також економічний та інвестиційний розвиток. Якщо ж реформи районів не відбудеться, то втратимо щонайменше п’ять років розвитку.

Більшість фахівців із місцевого самоврядування погоджуються з тим, що нинішній поділ країни на райони вичерпав себе. Є райони, повністю покриті утвореними територіальними громадами. Фактично районний рівень в таких ситуаціях виявляється зайвим, владні функції, повноваження і гроші перейшли до громад.

Певний спротив на місцевому рівні новій "нарізці" районів експерт з місцевого самоврядування Анатолій Ткачук пояснює заполітизованістю цього питання перед місцевими виборами. Якби влада затвердила нові межі районів ще у вересні, усе пройшло би більш спокійно, вважає він. А в умовах виборчої кампанії кандидати в депутати і мери використовують будь-який помітний інформаційний привід, в отому числі - шукають "зраду" в укрупненні районів. "До погодженої свого часу Концепції реформування місцевого самоврядування було закладено утворення укрупнених районів і збереження районних рад", - нагадує Ткачук.

Дискусія щодо напрямків децентралізації триває, попри те, що спливає час, відведений на реалізацію цієї реформи. Загалом існують три бачення перспектив районного рівня влади: від радикального "повністю відмовитися від районів" до консервативного "не чіпати нинішні райони взагалі". "Центристи" ж бачать потребу в укрупненні районів зі збереженням районних рад. На районному рівні, переконують вони, залишилися певні повноваження, і там має діяти представницький орган влади, тобто районна рада.

Є й думка взагалі не обирати районні ради в нових районах. Її прихильники вважають, що голова районної держадміністрації має стати "префектом", який представляє інтереси держави, а не місцевих "баронів". Обрання ж районних рад з мінімальними повноваженнями лише політизуватиме життя районів і заважатиме працювати префектам, а також з’їдатиме бюджетні кошти. До речі, за даними, які наводять автори згаданої постанови №3650, пропоноване Верховній Раді "урізання" районних рад призведе до зменшення витрат районних бюджетів: у 2021 році – на 1,4 млрд грн, у 2022 році – на 1,4 млрд грн, у 2023 році – на 1,5 млрд грн.

Що маємо в результаті? Верховна Рада стала на бік прихильників збереження районів з проведенням там виборів – 15 липня депутати ухвалили постанову №3809 про призначення чергових місцевих виборів на 25 жовтня 2020 року, до якої додатково, після консультацій, дописали вибори в районні ради. Але через те, що законодавці порушили логіку ухвалення рішень (проголосували за вибори в районах, не маючи рішення щодо кількості цих районів), без відповіді залишається питання – чи будуть це вибори в нових районах у разі, якщо постанову про перекроювання районів парламент таки ухвалить, чи залишать вибори в чинних на сьогодні 490 районах "старих".

"Якщо залишаться старі райони і в них оберуть районні ради – буде хаос", - переконаний Ігор Коліушко. Є й інші питання. Приміром, чи потрібні вибори в районну раду там, де район повністю входить до складу об'єднаної громади? А таких громад-районів налічується не багато – не мало 76! Ще у 27 районах, за даними сайту decentralization.gov.ua, на більшості території буде одна громада, а частина територій буде в громадах інших районів. Викликає сумнів необхідність існування райради у 116 районах, де буде лише по дві територіальні громади.

Загалом же процес перекроювання адміністративної мапи України супроводжується лобістськими зусиллями місцевих і регіональних груп впливу: у сільських районах - аграрних, у міських – промислових, і в будь-якому варіанті наближених до влади. Ці "еліти", впливи яких засновані на грошах і послугах "своїх" прокурора, начальника поліції, судді та лояльності місцевої ради й мера, намагаються зберегти межі своїх вотчин у недоторканності. І прагнуть гарантувати собі потрібний результат на місцевих виборах у жовні цього року. В цілій низці випадків цієї мети зручно досягати з рівня саме районів, під які можна "закатати" незручні громади. Останні, природньо, опираються. Тому так важко просувається децентралізація, спустившись до рівня районів. Зі свого боку, й центральна влада в процесі перемовин і торгів намагається забезпечити свою перспективу після 25 жовтня.