"Вагнерівці" в Судані: Чи вдасться путіну запалити Африку

Що відбувається в Судані: коротко

15 квітня у столиці Судану Хартумі почалися бойові зіткнення регулярних військ і спецназу. Армією командує генерал Абдель Фаттах аль-Бурхан, спецназом (RSF) – генерал Мохамед Хамдан Дагало, більш відомий як Хамедті. Ще зовсім недавно вони були по один бік, коли служили диктатору Омару аль-Баширу, потім – коли суданці скидали цього диктатора, а два роки тому– коли брали участь у військовому перевороті. До нинішніх зіткнень призвів особистий конфлікт між генералами. І бажання правити самим. В африканських країнах таке трапляється часто. З подібних протистоянь, зазвичай, вигоду отримують треті держави. У нинішніх подіях прослідковується російський слід.

Не секрет, що генерал Даголо тісно пов’язаний із ПВК "Вагнер". За різними оцінками, в цій африканській країні перебуває від 100 до 300 "вагнерівців", які задіяні в охороні золотих родовищ. Але, крім цього, їх підозрюють у підготовці солдатів спецназу Даголо. У ЗМІ раніше розкривали схеми, як видобуте у Судані золото вивозиться звідти контрабандним шляхом до Сирії, де росіяни мають авіабазу в Латакії, і звідти дорогоцінний метал доставляють до росії. Порахувати загальний прибуток Москви від крадіжки суданського золота складно, але мова може йти про десятки мільярдів доларів. Зрозуміло, що кремль неабияк зацікавлений у збереженні впливу на Судан. На початку лютого в рамках африканського турне сюди приїздив головний дипломат путіна Сергій Лавров. Він вів переговори як з аль-Бурханом, так і з Даголо. Серед основних питань – добудова військово-морської бази на території країни. Тоді світова преса зазначала, що прискоритися суданці погодилися в обмін на збільшення постачання російської зброї.

Не тільки золото. У чому інтерес путіна в Судані

Кого з головних військових вождів Судану підтримує росія? Даголо здається їхнім фаворитом, проте, не виключено, що ситуація там розвивається за незапланованим сценарієм. Бо якщо спецназ діє, опираючись на "вагнерівців", і його заколот армійці придушать, домовленості Хартума з Москвою, найпевніше, будуть переглянуті. Адже окрім росії серйозний інтерес у Судані мають США, Британія, Єгипет, ОАЕ, Саудівська Аравія та ще низка держав. Жодна із них не зацікавлена у зміцненні тут впливу рф.

То ж на перший погляд у Москві теж не зацікавлені – у сповзанні Судану до громадянської війни, оскільки це становить небезпеку для добре налагодженого золотого бізнесу, за рахунок якого, у тому числі, фінансується російська війна проти українців. Проте є нюанси. Перший: у лютому ЗМІ повідомили про допити кількох десятків росіян у справі про контрабанду золота. Одного начебто навіть заарештували. Відомо, що видобутком золота в Судані займається компанія Meroe Gold, до неї безпосередньо причетний Євген Пригожин. Цілком імовірно, що у нього з’явилися серйозні конкуренти, яким симпатизує місцева влада. З огляду на це спроба військового перевороту в Судані виглядає для росії хоч і ризикованою, але вигідною справою. Заколот підняв командувач спецназу. Отже, не можна виключати, що між ним та росією існують домовленості про посилення партнерства в разі перемоги заколотників, а сам заколот готувався за участі росіян та підсилювався постачанням російської зброї.

Другий нюанс: звертає на себе увагу той факт, по кому першим ділом завдали удару. Загинули три співробітника ООН, було здійснено збройний напад на посла Євросоюзу, зазнав обстрілу дипломатичний конвой США. Ці напади виглядають цілеспрямованими атаками на західні представництва та на міжнародні інституції. Що вкладається в путінську пропагандистську картинку помсти колишніх колоній своїм колонізаторам. Підкреслимо: росія не закликала своїх громадян евакуюватися з Судану. То ж або їм нічого не загрожує, або вони самі задіяні в процесі перевороту.

Третій нюанс. Здавалося б, бойові дії в далекій африканській країні України не стосуються і ніяк не вплинуть на перебіг російсько-української війни. Однак це дещо поверхневе твердження. Протягом більш ніж року увага світової спільноти прикута до України, за цей час інших серйозних військових протистоянь на планеті не було. Кому, як не росії, вигідно перевести увагу зі свого вторгнення в Україну на іншу війну. Для цього її потрібно підпалити. Судан із його багаторічними внутрішніми протиріччями, з конфліктом у військовій верхівці росія могла цілеспрямовано обрати на роль перемикача уваги. Дійсно, може здатися, що громадянська війна там, та ще й тривала, Москву не влаштовує. З іншого боку – війна супроводжується хвилею біженців, ризиком перекидання конфлікту на сусідні країни. А Судан межує з Єгиптом, Південним Суданом, Ефіопією, Лівією, Чадом, Еритреєю, ЦАР. В останній з перелічених країн, до речі, також базуються "вагнерівці". Москва ще й звинуватить у всьому Захід та полізе в Судан мирити сторони конфлікту, щоб у такий спосіб спробувати вийти з міжнародної ізоляції.

Якщо версія про "руку кремля" у подіях в Судані правильна, це має стати дзвіночком. Маємо і далі робити своє – вибивати окупантів із нашої території, але при цьому не втрачати пильності, адже ворог вдається до підступів на міжнародній арені. Зараз все очевиднішими є спроби країни-терористки змістити акцент зі свого вторгнення в Україну на начебто пошук шляхів до миру. Тут путіну допомагають Пекін, Будапешт, а віднедавна до "голубів миру" долучився бразильський президент Лула да Сілва. Паралельно створюватимуться нові осередки військових конфліктів, щоб спробувати відвести війну в Україні на другий план. Не обов’язково це буде хтось в Африці. Москва багато куди всунула свого носа. І саме ці країни нині можуть стати пороховими бочками.