Вбивство Ноздровської: Як в Новому році розкручуватимуть Врадіївку 2.0

Кілька сотень людей сьогодні спочатку пікетували приміщення управління МВС у місті Києві, згодом розширили свою географію на територію поблизу Генпрокуратури. Протестувальники, значна кількість яких до останнього часу й не чули про Ірину Ноздровську, вимагали створити для розслідування справи про її вбивство незалежну слідчу групу, що і пообіцяли зробити в поліції. Проте, як засвідчила реакція натовпу на виступ начальник головного управління поліції Київщини Дмитра Ценова, люди, які прийшли на мітинг, хочуть чути від слідчих лише одне – юристку, та правозахисницю, вбили через професійну діяльність. Не дивлячись на версії поліції: від помсти до зґвалтування.

Тобто, приймається тільки версія, згідно з якою Ноздровській помстилися за те, що не дала вийти з в'язниці Дмитру Россошанському, племіннику Вишгородського районного судді Сергія Купрієнка, який у 2015-му на авто на смерть збив сестру юристки. Після того, як з'явилися повідомлення про допити у справі – допитано більше 50 осіб, у тому числі й колишній коханий Ноздровської – ця версія у соцмережах розрослася до дешевої, але досить дієвої маніпуляції "мажора та його захисників хочуть виправдати, а все вішають на невинних". Неважливо, що Россошанський не мажор, бо такі на Daewoo Lanos, саме на цьому автомобілі він і збив Світлану Сапатинську, не їздять. Нехай він і родич судді, проте потрібно взагалі втратити глузд, аби мститися Ноздровській за племінника-п'яницю ще й за кілька днів після рішення апеляційного суду. Хто знає, та все ж - критичне мислення не дозволяє так просто в це повірити.

У соцмережах переконують, що загибла юристка отримувала погрози від друзів засудженого, що зовсім не виключає інших версій її вбивства. Й МВС зацікавлене у результаті не менше, аніж розлючені протестувальники. Та біда в тому, що не мажорну версію частина суспільства сприймати категорично відмовляється.

Ця історія нагадала іншу, коли у лютому 2016-го під час погоні патрульних за автомобілем, яким кермував 24-річний Ростислав Храпачевський, відомий як "шалений Ростик", від кулі копа загинув неповнолітній пасажир авто-втікача Михайло Медведєв. Винуватцем трагедії ЗМІ і соцмережі назвали патрульного Сергія Олійника, у той же час громадська думка вигороджувала нетверезого водія BMW й інших пасажирів, які не зупинили кермувальника. А після подій провину покладали на поліцейських.

Та окрім банального правового нігілізму, яким невиліковно хвора частина українського суспільства і цим недугом уміло користуються політики, те, що відбувається навколо загибелі пані Ноздровської, може свідчити про певну тенденцію для влади. Окремі політичні сили у передвиборчий рік використовуватимуть будь-який промах правоохоронців чи сумнівне рішення судів задля провокування вуличних протестів. Цим політикам потрібна нова Врадіївка або хоча б Криве Озеро, аби переконувати громадян у відсутності реформ. Викриття корупції у вищих ешелонах також використовуватиметься як політична технологія, проте для розуміння більшості громадян корупційні схеми складні, а от поліція, суди, медицина, освіта, тобто, сфери, де люди щодня стикаються з владними інституціями, залишаються зручними для розхитування ситуації в державі. І саме по цих напрямках найбільше битимуть.

То ж варто зауважити, що тепер владі вилазитимуть боком усі стратегічні помилки – політичні договорняки, особливо на місцевому рівні, які дозволили перефарбованим "регіоналам" залишитися при справах, служба в МВС колишніх "беркутівців", покарати яких обіцяли Майдану, старі судді на кшталт Олега Лінника, який випустив з-під варти "тітушку" Крисіна, підозрюваного у вбивстві у лютому 2014-го журналіста "Вестей" В'ячеслава Веремія... Таких випадків вже десятки, а протягом нинішнього року їх навмисно випинатимуть назовні, навколо них буде безліч розмов і за кожної нагоди – вуличні акції, які ризикують стати головним видовищем для телеглядачів.

Простіше кажучи – битимуть по слабких місцях, а їх багато. І лише "рукою Москви" чи "грошима Курченка" від цих нападок не відіб'єшся. От, приміром, сьогоднішня акція: у натовпі було видно особу, яка тримала табличку з написом "Чарльз Линч" (саме російською) на чорному фоні. Чарльз Лінч – американський політик 19 століття, суддя, відомий виправданням позасудових розправ над людьми, яких винними вважав натовп. У більшості випадків жертвами таких розправ ставали афроамериканці, іноді євреї. Лінчування спричинило появу расистського Ку-клукс-клану, а зараз про нього згадують як про ганебну сторінку в історії США. Неважко здогадатися, що ця особа з табличкою стояла там для картинки. Проте біда в тому, що заклики лінчувати злочинців – а до них громадська думка записує без суду і слідства – стають все популярнішими. Для того, аби зрозуміти, кому це вигідно, досить провести поверхневий аналіз біографій дописувачів та їхніх політичних зв'язків. Але пересічний українець цього не робитиме, чим сповна користаються так звані ЛОМи.

Ще одна тенденція, яка може стати трендом нового політичного сезону, - персональні інформаційні атаки на політиків, підривом репутації яких опоненти влади займаються давно - Арсен Аваков, Юрій Луценко, окремі депутати парламенту й урядовці. Всі ті, через кого можна буде понижувати рейтинг президента з огляду на президентські вибори 2019-го року. Створюватимуться міфи про конфлікти всередині команди, продукуватимуться фейки про "зради" в АТО, про скасування безвізу – це вже запустили антикорупціонери. Опоненти діючої влади розуміють, що через значні помилки, допущені на різних ланках, можна робити болючі пробоїни в каркасі. А події під столичним МВС лише підтвердили, що до старту нового політичного сезону ніхто не чекатиме і гра на знищення вже почалася. Так чи інакше, у багатьох своїх помилках влада винна сама. І в багатьох моментах з реформами треба поквапитися.