Аргумент Зеленського: Коли українцям пояснять, що капітуляція – це дешевше

Вчорашні акції проти капітуляції у Києві та інших містах вийшли достатньо масовими. В столиці, за підрахунками поліції, участь у марші взяли участь 12 тисяч людей. Люди приходили родинами, було чимало ветеранів, які відзначили таким чином День захисника України. Після слів багатьох представників влади (Арахамія, Богдан, Зленський) про участь в акції за гроші, чимало людей довели протилежне. 

Заступник голови Офісу президента Юрій Костюк пояснив: сумновідомий пост його начальника Андрія Богдана про начебто збір людей на мітинги проти капітуляції за гроші містив певну переписку, а про те, що всі учасники маршу проплачені – не йшлося. Цікаво, чому того самого не сказав сам Богдан. Нагадаємо, його відставка була серед вимог мітингувальників. Інший "зелений", голова фракції "слуг" у парламенті Давид Арахамія, який знайшов 5% проплачених активістів, також вирішив вибачитися. До цього його спонукав гнівний пост Айдера Муждабаєва. "У мене не було наміру їх (учасників акції) образити, але вийшло так, що я це зробив – за це я і вибачаюсь", - написав він у "Фейсбук". Але при цьому пообіцяв передати наявну у нього інформацію про "проплачених" до СБУ.

Суспільство потроху звикає до поведінки діячів Зе-команди, які спочатку щось говорять, потім, у кращому випадку вибачаються, у гіршому – перекладають провину на тих, хто недочув, або не так зрозумів. Але, на жаль, вони ніяк не можуть навчитися знову і знову не повторювати тих самих помилок. Тому складається враження, що це якийсь експеримент – проковтне суспільство, чи обурюватиметься. Якщо сильно обуриться – зроблять крок назад. Як сталося з розведенням в районі Золотого. Коли ж градус обурення буде низьким, як в історії з касовими апаратами, тоді діятимуть, як намітили. Утім, згідно з останнім опитуванням КМІС рейтинг Зеленського і його команди пішов до низу. Ще немає катастрофічного падіння немає, однак, схоже, кількість невдоволених множиться. Тому поспішатимуть провести все, що запланували, поки не почалось.

Учорашні ж протести проти капітуляції продемонстрували кілька речей. Перша – вони не виправдали сподівань пропагандистів країни агресора: марші відбулися без ексцесів, а обліплений наліпками вхід до президентського Офісу – це радше мистецько-просвітня акція. Щоб на Банковій не забувалися. Друга важлива річ – до ходи проти капітуляції доєдналися фермери, ще одні невдоволені. Хто їх організував до столиці саме на Покрову, питання. Але ці люди розбавили своїми заявами вимоги учасників акцій проти капітуляції. З одного боку вийшло, що на владу злі не лише ветерани, а й селяни. Та з іншого – організатори антикапітулянтських маршів втратили одноосібну першість 14 жовтня.

Третя річ – президент Зеленський їздив у зону ООС, звідти йому була забезпечена позитивна картинка: зради немає, глава держави зустрічається з армійцями, протести "ні капітуляції" на цьому фоні для Зе-виборців виглядають дещо надуманими. Такий формат був очікуваним – це технологічно краще, аніж вислуховувати у Києві претензії тих, чиї вимоги виконати складно. А не виконати – страшно.

Четверта річ – і це головне – що буде далі. Протестувальники вустами Андрія Білецького висловили свої вимоги і дали владі 10 днів. Тобто, до 24 жовтня. До того часу зустріч у "нормандському форматі" ще не відбудеться, тому якщо владні спікери витримають ці десять днів і протримають свої язики за зубами, а їхні пальці нічого не писатимуть у соцмережах, то навряд чи наступна акція "Ні капітуляції" стане чисельнішою за вчорашню. Інша справа – з чим тепер Зеленському їхати на зустріч переговорної четвірки. І чи буде така зустріч узагалі.

Нагадаємо, глава МЗС Вадим Пристайко повідомив, що підсумковий документ майбутньої зустрічі глав держав узгоджений на рівні радників. Якщо ж зустріч у "нормандському форматі" в листопаді не відбудеться, тоді обговорюватиметься план "Б" - розгортання миротворців на Донбасі. А ще пан Пристайко сказав дуже цікаву річ: для досягнення миру потрібні болючі рішення, якщо ж суспільство проти цього, тоді "ми забираємо третину бюджету із пенсій, зарплат, медичного страхування, переводимо це у мобілізацію і нашу армію, і намагаємося захистити себе без мирного процесу". Простіше кажучи: українців хочуть поставити перед вибором – або вони за компроміси, і за це не платитимуть (принаймні не зараз), або – проти капітуляції, але за це всі заплатять зі своєї кишені. Завтра Пристайко може сказати, що його не так зрозуміли, однак виглядає саме так.

Звідси напрошується висновок: усі ці вибачення Банкової, Арахамії, заспокійливі телекартинки і так далі – спроба виграти час до зустрічі у "нормандському форматі". Виграти час тут, в Україні. І якщо заяви Пристайка про ціну миру будуть повторюватися вустами інших спікерів влади, тоді можна буде говорити, що вона придумала просту, але насправді дієву технологію проти протестів – капітуляція коштуватиме дешевше.