Тривожна мовчанка Зеленського: Навіщо Кремль активізував бойові дії на Донбасі

Цими днями вперше з 2017 року було обстріляно прифронтову Авдіївку. Внаслідок атаки російських бойовиків поранили вісьмох наших захисників. Протягом 28 серпня у зоні проведення ООС зафіксували 18 порушень режиму припинення вогню. Обстріли тривали і в неділю. Лідер "Нацкорпусу" Андрій Білецький оприлюднив добірку світлин на яких -  наслідки обстрілу Авдіївки, зруйнована військова гаражна база, де зберігалася техніка. При цьому єдиною реакцією нашої влади на ці події стала заява української делегації у ТКГ. Дуже дивна за змістом. "Завданням противника є спровокувати нас на НЕ-адекватну відповідь, а потім на своєму вищому рівні заявити про "... агресивні дії України" і створити напругу, в ідеалі - зірвати відповідні переговори президента України з президентом США про подальші шляхи врегулювання конфлікту, в тому числі - на тему участі США в такому врегулюванні", - зазначається в ній. А дивна вона тому, що у ситуації, яка склалася, суспільство чекає від влади набагато жорсткішої реакції. І безпосередньо від президента.

Фото: Телеграм Андрій Білецький

Ні в суботу, ні в неділю Зеленський щодо обстрілів росіянами наших позицій на Донбасі нічого не сказав. Учора він вшановував пам’ять полеглих на україно-російській війні, присвоїв звання Героя України двом загиблим захисникам і зустрівся з членами родин полеглих військових. Тобто, працював за офіційною програмою, приуроченою до Дня пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. 

У вище згаданій заяві нашої делегації в ТКГ зазначалося, що ВСУ дали гідну відповідь агресору, у той же час журналіст Юрій Бутусов стверджує протилежне – командування ООС вогонь у відповідь наказало не відкривати. Тим часом, візит Зеленського до Штатів знову відтермінували - начебто через занятість Білого дому ситуацією в Афганістані. Зустріч президентів України і США тепер анонсована на 1 вересня, це вже друге її перенесення. Можливо, не останнє. Тож якщо атаки на наші позиції на Донбасі триватимуть, відмовчуватися у президента не вийде. Інакше обурення у суспільстві зростатиме.

А на те, що, на жаль, атаки триватимуть вказує кілька факторів. Перший – зараз увага світової спільноти прикута до Афганістану, і обстріли на Донбасі на фоні того, що творять таліби, видаються для світових ЗМІ менш цікавими. Тим більше, коли сама українська влада реагує кволо, замість того, щоб повернути проблему російської агресії у порядок денний дипломатії та закордонних медіа. Росія користується нагодою: доки світ шокований кадрами з Кабулу, вона продовжуватиме провокації проти України.

Другий фактор – вибори Держдуми. Вони відбудуться 19 вересня і на них голосуватимуть жителі ОРДЛО, які отримали російські паспорти. Робитимуть вони це на території РФ. А посилення військових дій має стати для колаборантів мобілізаційним фактором. Та й у мізки інших громадян Росії напихатимуть пропагандистську маячню про начебто наступ ЗСУ і потребу захистити "російськомовних жителів Донбасу". Очевидно, справи у "Єдиної Росії" так собі, якщо у Кремлі вийняли з кишені цю карту.

Третій фактор – шляхом ескалації конфлікту Росія прагне вплинути на Німеччину і Францію, аби ті дотиснули Зеленського до узаконення формули Штайнмаєра. Втім дуже складно уявити, щоб Верховна Рада прийняла рішення для реалізації зручної агресорові формули. Хіба частина "слуг" змовиться з "ОПЗЖ". Але це вже зовсім інша історія з катастрофічними для держави і нинішньої влади наслідками.