Козир Зеленського: Навіщо Єрмак насправді їздив у Вашингтон

Візит міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби та керівника Офісу президента Андрія Єрмака до Вашингтона, під час якого вони зустрілися з держсекретарем США Ентоні Блінкеном, конгресменами з українського кокусу, та представниками експертного середовища пройшов, на перший погляд, доволі формально та не надто цікаво.

Ну, поговорили про "стратегічне партнерство", "співпрацю в безпековій та військово-технічній сферах", "протидію російській агресії" та "здійснення реформ в Україні" — і по всьому.

Двохвилинний вихід Білнкена із Кулебою до преси складався з таких максимально загальних фраз, що зводило щелепи. Інтерес могла викликати хіба що сентенція Кулеби про те, що Україна є "твердинею демократії в Центральній та Східній Європі", під час якої Блінкен, що до того енергійними кивками підтримував всі твердження колеги, рішуче втупився в землю. Але то подробиці.

Втім, є в усій цій історії один направду цікавий момент. Який полягає в тому, що іще 16 липня речник Зеленського Сергій Нікіфоров заявляв, що не тільки дата, але й програма візиту Зеленського до США вже погоджені й будуть озвучені "у найближчий час". Натомість офіційною оголошеною метою вчорашнього вояжу Кулеби та Єрмака було "обговорення змістового наповнення візиту" Зеленського до США.

Існування офіційно затвердженої програми візиту як мінімум за три тижні до обговорення його "змістового наповнення", виглядає достатньо цікавим. Адже дотепер неодноразово з'являлася інформація про те, що підготовка до візиту завершується. Наприклад, іще в липні було відомо, що під час візиту Ззаплановано підписати три двосторонні угоди — у сфері оборонного партнерства, оборонних досліджень та розробок, а також у космічній галузі. Ці угоди готуються не перший місяць, вони неодноразово обговорені з дипломатами США і фактично готові до підписання.

Логічно припустити, що схожою є ситуація в інших сферах двосторонніх стосунків між Києвом та Вашингтоном. Де навіть якщо й виникають проблеми з домовленостями, вони можуть бути вирішені фахівцями в робочому порядку.

І от за таких умов до США з метою "узгодження візиту" раптом їде навіть не сам міністр закордонних справ, а очільник президентського офісу – в Україні, як відомо, фігура політична, а не адміністративна. Якою може бути справжня мета цього візиту, який обидві сторони описують максимально загальними фразами, перераховуючи при тому чи не всі аспекти українсько-американських стосунків?

Через брак достовірної інформації нам доведеться обмежуватися тільки припущеннями. І стосуються вони, природно, непублічної сторони дипломатії. Зокрема, того факту, що Зеленський їде до Вашингтона з одним-єдиним потужним козирем.

З можливістю більш чи менш відверто звинуватити адміністрацію Байдена у "зраді" інтересів як України, так і США у питанні "Північного потоку-2". І оскільки через це питання у чинного президента США склалася непроста ситуація як з республіканською опозицією в Конгресі, так і з частиною однопартійців, від тональності заяв президента України може, у певній мірі, залежати майбутня позиція адміністрації президента США. На Банковій це розуміють і тому, ймовірно, розпочали переговори стосовно розміру компенсації за відмову від педалювання теми "Північного потоку-2" під час візиту Зеленського. Це одне з небагатьох питань, заради якого до Вашингтона мав би летіти саме найближчий соратник українського президента.

Якою може бути форма ймовірної компенсації — наразі невідомо. Але хочеться сподіватися, що в процесі переговорів на цю вкрай чутливу для адміністрації Байдена тему Єрмак проявить більше дипломатичного хисту, ніж під час комунікації з представниками адміністрації Трампа. Адже саме невдала позиція соратника Зеленського в його контактах з Рудольфом Джуліані свого часу стала однією з причин немалих міжнародних втрат для України.