Сумнівні гроші: Чому Кабмін бере таємничі кредити в Китаю

Зазвичай українські владні органи та посадовці люблять хвалитися підписаними міжнародними угодами. Особливо, коли йдеться про масштабні інвестиційні проекти із залученням значних іноземних коштів.

Втім, це правило днями дало збій. Оскільки про угоду між українським Кабміном та урядом КНР щодо поглиблення співробітництва в галузі будівництва інфраструктури, що її підписали ще 30 червня міністр інфраструктури України Олександр Кубраков та міністр комерції КНР Ван Веньтао, довго взагалі нічого не було чутно. Інформацію про неї портал КМУ оприлюднив тільки сьогодні.

Цим дивні моменти з угодою не обмежились. Оскільки самого її тексту знайти наразі не вдалося. Зазвичай повідомлення про укладення тих чи інших угод на порталі українського законодавства супроводжуються можливістю проглянути їх повний текст, в цьому не складно переконатися, подивившись на приклади. Натомість для угоди з Китаєм чомусь було зроблено виняток.

При тому що йдеться про вкрай важливий документ, який, якщо вірити Кабміну, "передбачає залучення коштів на пільгових умовах від Уряду Китайської Народної Республіки, необхідних для реалізації інфраструктурних проектів". Звичайно, наразі "потенційні проекти співпраці, що підтримуватимуться коштами КНР", іще не визначено, але подібна таємничість довкола умов цієї угоди викликає закономірні підозри.

Як викликає легке здивування і сам факт її укладення. Йдеться не тільки про те, що в ситуації, коли ЄС та США намагаються сформувати єдиний фронт для стримування Китаю, Україна кидається у "стратегічну співпрацю" з Пекіном, що виглядає не надто доброю поведінкою стосовно союзників.

Прикро, що уряд Зеленського робить це, підкреслено забувши про те, як Китай голосує в ООН щодо статусу Криму. Забувши нещодавнє приниження, коли Китай погрожував Україні припинити постачання вакцин через підтримку документу про моніторинг дотримання прав людини в західному регіоні Китаю Сіньцзяні. В результаті чого Україна офіційно відкликала свій підпис під документом.

Забувши, врешті-решт, той простий факт, що декотрі держави, які раніше брали кредити в Китаю на інфраструктурні проекти, потім були змушені дуже швидко шукати альтернативні джерела фінансування для того, щоби повернути ці позики.

Не так давно президент Володимир Зеленський, критикуючи МВФ стосовно України, розповідав, що "не можна торгувати реформами за гроші". Втім, як можна запідозрити із подальших дій лояльного до нього уряду, торгувати за гроші таки можна. І то не тільки реформами, але і стратегічним партнерством України із Заходом, і демократичними цінностями та правами людини на додачу.