Стокгольм#наш. Як Коболєв включається у прем'єрську гонку

Стокгольмський арбітраж повністю задовольнив вимоги "Нафтогазу" і скасував принцип "бери або плати", а також відмінив заборону на реекспорт газу, яка містилась в контракті "Нафтогазу "з "Газпромом". Тому самому, який був підписаний в січні 2009 р. за урядування Юлії Тимошенко. Остання навіть кинулася в обійми до глави фракції БПП у ВР Артура Герасимова. "Нам треба більше любити один одного, більше довіряти один одному, більше співпрацювати один з одним. Тому я хочу попросити пробачення, якщо я десь там образила Артура Герасимова чи будь-кого в цій залі, в Україні, і хочу потиснути йому руку", ошелешила лідерка "Батьківщини". Цікаво, як надовго вистачить її бажання більше довіряти один одному. І не менш цікаво – коли Юлія Володимирівна публічно визнає свою особисту провину за підписання угоди з "Газпромом", кабальні норми якої вдалося скасувати лише зараз.

Мабуть, ніколи. Чому? Перемога в суді стала можливою завдяки зусиллям юристів "Нафтогазу", які не лише якісно підготували документи до арбітражу, але й відстояли там нашу позицію. А керівник "Нафтогазу" Андрій Коболєв регулярно ставав об'єктом жорстких нападок з боку Тимошенко. Так, у грудні минулого року вона звинуватила "Нафтогаз" у завищенні ціни на газ вітчизняного видобування, а також закинула його керівництву шикування на фоні падіння рівня життя населення. За її словами, Коболєв та члени правління НАК отримають кожен за 2016 рік по 13 млн. грн. премії. Він парирував: Тимошенко у 2008 році виплатила тодішньому керівнику "Нафтогазу" премію в розмірі 3 млн. доларів. Лідерка "Батьківщини" все спростовувала і навіть погрожувала судом.

А кількома місяцями раніше керівник НАК втрапив у скандал із намірами державним коштом придбати для потреб безпеки броньований "Мерседес". У "Нафтогазі" пояснили: таке авто необхідне перед слуханнями в Стокгольмському арбітражі. Зрештою, "Мерс" не придбали, але поголос був ще той. Тоді експерти вказували: скандали навколо "Нафтогазу" вигідні не лише Росії, але й певним силам в Україні. Доказом чого і стало подальше таврування Коболєва Юлією Тимошенко та іншими його опонентами.

Нині ж обвинувачі керівника національної нафтогазової компанії замовкли. Натомість, на адресу Коболєва звідусіль звучить схвалення. Так, міністр інфраструктури Володимир Омелян запропонував українцям підняти за нього келиха. А відомий блогер Карл Волох написав: "Коли Юлія Латиніна назвала Андрія Коболєва "першою людиною, яка перемогла Путіна", вона й уявити не могла, наскільки пророчим виявиться цей вислів". На цій хвилі переможної риторики можна прогнозувати навіть появу закликів призначити Андрія Володимировича прем'єр-міністром. Як кажуть, від любові до ненависті один крок, - він же здолав таку гідру, як "Газпром".

Сам Коболєв щодо власних політичних перспектив поки тримає мовчанку. На думку експертів, завдяки рішенню Стокгольмського арбітражу він дійсно отримав непогані шанси включитися в прем'єрську гонку. Втім, окрім його особистого бажання, якщо воно виникне, існують певні нюанси, які здатні стати серйозною завадою на шляху до крісла голови Кабміну.

Нюанс перший: хто може бути зацікавлений у розкручуванні фігури Коболєва в якості нового прем'єр-міністра. Не секрет, що керівник "Нафтогазу" користується довірою в наших американських партнерів. То ж варто очікувати посилення розмов навколо його політичних амбіцій. Ці розмови вестимуться різноманітними громадськими активістами та єврооптимістами. Приблизно така ж тактика існує й щодо НАБУ та його керівника Артема Ситника. Правда, на відміну від Коболєва, директор Антикорупційного бюро поки що жодною гучною перемогою не відзначився. В певних колах за океаном досі існує думка, що втілення американської політики в Україні в повному обсязі стане можливим в разі приведення до влади в Києві політиків, максимально лояльних до США. Подібний підхід вже кілька разів давав збої – не такими вже й "своїми в дошку" виявилися Віктор Ющенко й Арсеній Яценюк. Проте від реалізації проекту "українського Вашингтона" не відмовляються. Хоча з вашингтонами і не складається.

Не слід також забувати про вигоду, яку від розкручування Коболєва планують отримати опозиційні політики. Їхній зиск простий – чим більше розмов про можливі зміни на прем'єрській посаді, тим активніше вони гойдатимуть ситуацію. Не під Коболєва, звісно. У них свої плани – тиснути на кнопку перевиборів парламенту, граючи на тертях всередині владної команди.

Звідси – другий нюанс: на які політичні сили може в перспективі опертися умовний прем'єр Коболєв. На сьогоднішній день в парламенті таких сил немає. Це чудово розуміють і прихильники долучення очільника "Нафтогазу" до змагань за головне крісло в Кабміні, і противники, і тимчасові союзники. Тому варто очікувати вкидання в інформаційний простір старої, як світ, тези про технічний уряд, до якого міністри потраплятимуть не за партійними квотами. Реалізація такого проекту за умови формування уряду парламентською коаліцією виглядає утопією. Але це гарна нагода почати дискусію про зміни до Конституції і взагалі – чергове покритикувати владу. І цією нагодою багато хто спробує скористатися заради піару.

У сухому залишку отримуємо цікавий розклад: включення Коболєва в прем'єрську гонку, нехай і на словах, вигідне багатьом гравцям. І неважливо, чи вигорить від цього щось для самого голови "Нафтогазу".