Союз удава і кролика: Чому люди Яценюка та Порошенка ніколи не об'єднаються в регіонах

Факти перемовин між "Солідарністю" й "Народним фронтом" на місцях не підтверджуються. В деяких регіонах кивають на Київ: як там скажуть, так і буде. А в деяких такого політичного союзу не може бути в принципі

Depo.Влада
13 вересня 2017 19:00
ФОТО: depo.ua

Серед таких областей – Буковина. На Батьківщині Арсенія Яценюка осередок партії очолює голова парламентської фракції Максим Бурбак. Осередок президентської партії – Віктор Куліш, перший заступник голови Чернівецької ОДА. Здавалося б - всі карти в руки. Та якщо на рівні області відкритого конфлікту між двома політсилами немає, то на рівні міста Чернівців такий конфлікт існує. Його пов'язують з негласною підтримкою центральною владою проекту "Рідне місто", яке зібрало під своїм дахом людей, пов'язаних з групою "газовиків". Ключовими постатями там є Василь Продан, чоловік народного депутата з БПП Оксани Продан, та екс-секретар міськради Віталій Михайлішин, який у 2011 року обіграв відставку з посади міського голови Миколи Федорука, нинішнього депутата з "НФ". В нинішній міській раді сутужно вже доводиться Олексієві Каспруку, якого підтримують "фронтовики". То ж перепоною на шляху до союзу БПП з "НФ" на Буковині стануть давні образи й взаємна недовіра.

Схожа ситуація й на Закарпатті "Народний фронт" на місцевих виборах отримав від БПП 20-25% списку для своїх членів. Так, до облради партія підтримувала кількох кандидатів, один із яких – Михайло Рівіс – став головою обласної ради. Ще під час виборчих перегонів керівник обласної організації "фронтовиків", нардеп Валерій Лунченко відкрито заявляв, що на місцевому рівні підтримує "Партію конкретних справ", яка, власне, і перемогла у Хусті – батьківщині Лунченка та Рівіса.

Про неможливість об'єднання свідчить і нещодавній бунт в Хустській райраді, депутати якої, всупереч процедурі та законодавству, достроково позбавили повноважень голову райради Олександра Пацкана, брата народного депутата Валерія Пацкана. Він фактично керував партійними справами "Блоку Петра Порошенка "Солідарність" в Закарпатській області. Від самих виборів він конфліктує з головою ОДА Геннадієм Москалем. То ж тут радше говорити про ситуативне об'єднання БПП й "НФ" з іншими політсилами, приміром, з "Єдиним Центром" Балоги, а ніж про їхній союз між собою.

А от на Волині "фронтовики", у разі чого, підуть об'єднуватися зовсім не з "Солідарністю", а з… Ігорем Коломойським. Точніше з його молодшим компаньйоном дніпровського олігарха Ігорем Палицею, який очолює Волинську облраду і фактично підім'яв під себе цю область. Місцеві "фронтовики" досить давно знаходилися в теплих стосунках з "хазяїном" області. Показовим став минулорічний спільний заплив через Згоранське озеро Ігоря Палиці та нардепа Ігоря Гузя, який, власне, й очолює обласну парторганізацію "Народного фронту".

Утім, у Палиці не з усіма "фронтовиками" рівні стосунки. У нього досить серйозний конфлікт з нардепом Ігорем Лапіним. Останній місяць тому організував антиУКРОПівську акцію у Луцьку. У відповідь голова облради публічно звинуватив Лапіна у тому, що той отримував чималі кошти від покійного власника "Контініуму" Ігоря Єремеєва. Тому у разі верховного рішення про створення союзу "НФ-БПП", може так статися, що і без того напівмертві "фронтовики" просто розсиплються. Інша справа, що і перспективи місцевої "Солідарності" теж, м'яко кажучи, не надто райдужні: бої з Палицею поки що завершуються невдачами.

Не складається дружба між "Солідарністю" й "фронтовиками" і на Київщині. Справа в тому, що обидві структури, з одного боку, знаходяться у стані розбудови, а з іншого - її керівники мають чималі політичні амбіції. Варто нагадати, що очільником обласного осередку БПП є ніхто інший, як Ігор Кононенко – заступник голови фракції БПП у Верховній Раді та близький соратник Петра Порошенка. Водночас очільник обласного осередку "НФ" Олександр Присяжнюк – син одіозного екс-губернатора області часів президентства Януковича Анатолія Присяжнюка. Варто зазначити, що Присяжнюк-молодший хоч і не особливо опікується розбудовою партії (з огляду на нульовий рейтинг партії, його можна зрозуміти), але має дуже розгалужені зв'язки в області. І фахово розкладає яйця у різні корзини. Причому, орієнтується тут він зовсім не на президентський проект. Так, після оголошення виборів до чотирьох об'єднаних територіальних громад в Київській області на кінець жовтня деякі представники "Народного фронту" чомусь вирішили допомагати… "Батьківщині". Зокрема, подейкують, що у Білоцерківському районі місцевий очільник осередку нардеп Хвича Мепарішвілі активно співпрацює з партією Тимошенко і вимагає від місцевих кандидатів "перемалюватися" в "біло-червоні" кольори.

На Миколаївщині після відставки колишнього очільника регіону Вадима Мерікова, соратника Яценюка ще з часів "Фронту змін", "фронтовики" фактично втратили вплив на політику в регіоні. Та ж оказія у них і на Запоріжжі. Політичний важковаговик Петро Ванат, чий авторитет міг надати електоральну синергію великому проекту "БПП+НФ", помер у лютому цього року. Заміни йому в Арсенія Петровича просто немає. А от місцева БПП в регіоні мусить шукати можливості для блокування з демократичними силами у відповідь на значне електоральне й ресурсне посилення "Опозиційного блоку". Утім, можливі альянси тут лише ситуативні. Саме така більшість склалася на останній сесії Запорізької облради з представників БПП, "Укропу", "Батьківщини", "Нової політики" та "Нашого краю".

Немає сенсу говорити про спілку БПП й "НФ" і на Вінниччині: "порошенківцям" тут просто не буде з ким об'єднуватись. Ще з часів переходу нардепа БПП Сергія Кудлаєнка, який запускав "НФ" на Вінниччині, у табір пропрезидентської сили, обласні "фронтовики" так і не підсилили свій кадровий склад сильними та платоспроможними лідерами. Сьогодні партію в області очолює не надто харизматичний та впливовий Костянтин Кармалюк, чиїм завданням, ймовірно, є формальне підтримання "на плаву" обласного осередку. Все, що йому вдається робити - це невеликі піар-акції та коментарі місцевій пресі. Та й то відбувається це доволі кволо.

Складно говорити про об'єднання БПП з "Народним фронтом" і на Кропивниччині. Колишні "фронтовики", щоб отримати крісла депутатів, розбіглися по інших партіях. Зокрема, Олександр Цертій та Юрій Гребенчук тепер представляють місцеву "Батьківщину", а Сергій Бойко – РПЛ.

Є ще одна важлива деталь: народний депутат Олександр Горбунов, який очолює обласну організацію партії "Народний фронт", та його колега по парламенту, лідер кропивницьких "порошенківців" Костянтин Яриніч – непримиримі суперники. Горбунов активно просував у Раді присвоєння колишньому Кіровограду української назви "Кропивницький" - на честь видатного драматурга-земляка, тоді як Яриніч підтримував проєлисаветградські рухи. Обох політиків вже давно не було помітно в одній компанії під час публічних заходів. Натомість вони заочно змагаються в піарі. Доходило навіть до того, що табори нардепів посварилися у Facebook через спортивну школу олімпійського резерву в Кропивницькому, звинувативши один одного в крадіжці ініціативи з проведення ремонту цього навчального закладу.

І наостанок: екс-"фронтовики" у міськраді Кропивницького, хоч і входять сьогодні до різних політичних фракцій, фактично об'єдналися в опозицію до міського голови Андрія Райковича та фракції "БПП "Солідарність", яка підтримує нинішнього мера. За такої ситуації вести мову про союз "Народного фронту" та БПП на рівні цієї області майже нереально. Хіба воно станеться за вказівкою зверху, а не за бажанням низів.

На Харківщині "Народний фронт" має вкрай обмежені ресурси. Обласний осередок партії, який очолює Ірина Єфремова, її пов'язують з Арсеном Аваковим, інформаційно аморфний, у нього немає навіть сайту. Таку пасивність "НФ" у регіоні дехто схильний пояснювати тим, що Арсен Борисович ще остаточно не визначився зі своїм політичним майбутнім.

У багатьох регіонах між "фронтовиками" й БПП склалися взаємовигідні стосунки, які, проте, неможна назвати міцною дружбою. Приміром, на Хмельниччині обидва обласні очільники політсил (від БПП - Костянтин Чернилевський, від "НФ" Олександр Ксенжук) працюють у своєрідних "паралельних" площинах, не пересікаючись публічно ні в інтересах, ні в заходах. Тому просто немають причин для сварок. В обох політсилах Depo.ua відповіли: про об'єднання дізналися зі ЗМІ. То ж наразі розмови про якісь об'єднавчі процеси двох партій на місцях ніщо інше, як інформаційна жуйка, до складу якої забули включити елементарне розуміння тих процесів, які нині відбуваються в регіональних елітах.

Більше новин політики читайте на Depo.Влада