Схиляння до переговорів з ОРДЛО і Газпромом. Енергетична пастка для Зеленського

Стартові позиції

Цей опалювальний сезон буде навіть тяжчим, ніж у 2014. Вугілля менше необхідного в 3,8 раза. Але цю нестачу буде перекрито імпортом з цілої низки країн, і це коштуватиме нам приблизно додатковий мільярд доларів (нестача приблизно 5 млн тонн по 200 доларів за тонну). І це оптимістичний мінус.

Газу нам вистачить до початку лютого, якщо, звичайно, росіяни не підуть на зупинку прокачування газу (вони можуть зупинити прокачування в будь-який момент), хоча вірогідність такого сценарію поки не дуже висока. І доведеться докуповувати газ по тисячу доларів за тисячу кубометрів.

Хто винен? Відповіді однозначної нема, бо винні тут і міністр енергетики, і зарегульованість ринку, яка частково спричинила цю історію, і неймовірний стрибок цін на газ, який вигідний перш за все РФ, США та Катару, і керівництво НАК, яке не закупило газ раніше, і керівництво вуглепрому, адже саме державні шахти провалили план видобутку, а державні "Центренерго" та "Енергоатом" загнані в катастрофічні збитки. Проблема з "хто винен", на жаль, лежить в тій площині, що навіть цапа-відбувайла не призначать. Просто хтось щось поговорить в різних ефірах. А от роботи над помилками ніхто навіть не планує робити.

Що хочуть росіяни

Відмова росіян дати нам електроенергію пов'язана з кількома причинами. Перша – ми змушені будемо вже зараз спалювати вугілля, якого і так не вистачає. Друга – росіяни чітко зрозуміли, що українська влада, в силу різних обставин, буде грати в занурення українців в теплу ванну. Здавалося б, вже зараз варто почати говорити про економію електроенергії, про зменшення вечірнього освітлення міст і т.д. Натомість складається враження, що у нас все просто прекрасно і ніяких проблем немає.

І, нарешті, третя причина – змушування України до прямих контрактів з Газпромом і прямих переговорів з ОРДЛО. Росіяни прекрасно розуміють те, про що чомусь не говорять в наших ефірах: реальні проблеми у нас почнуться з нового опалювального сезону, адже грошей на закупівлю газу та вугілля для наступного сезону просто не буде, якщо все йтиме так, як зараз. А кадрових змін в цій сфері ми поки не бачимо. Не бачимо ми й бажання розібратися, що робити. Росіяни грають в довгу і цей рік вони витратять на затягування енергетичного зашморгу, паралельно корупціонуючи та замазуючи в скандали всіх тих, хто захоче побудувати іншу енергетичну модель.

Як результат, проміжковий "час Ч" настане за рік, коли почнеться опалювальний сезон 2022-2023. Саме під цю дату росіяни готуватимуть і міжнародну думку європейців, і внутрішню медіа істерію в Україні. Поки у нас ніхто навіть не хоче думати про такі далекі проблеми.

Є ще одна важлива дата, про яку ми не хочемо говорити: 1 січня 2025 року, коли закінчується контракт на транзит російського газу і коли в нашій трубі, напевне, не буде російського газу взагалі. Власне, якщо ми не здамося в цьому році, то ми маємо пам‘ятати й бути готовими до загрози-2024.

Що робити

1. Потрібно дати відповідь на головну тезу, яку росіяни будуть продавлювати в наших ефірах: Україна купує російський газ, на якому заробляють умовні швейцарські прокладки, за якими стоять українські чиновники.

2. РНБО ухвалило недолуге рішення про можливість відбирати родовища у тих компаній, які не почали видобуток. Зараз на рівні Кабміну просто саботують це рішення (потрібно розробити нормативку). Але в нинішній ситуації, мабуть, варто викликати всіх власників цих родовищ, зрозуміти, на якому етапі вони перебувають (розвідка, нічого не роблять, як швидко можна запуститися) і далі ухвалити не волюнтаристське рішення про те, як відібрати та віддати своїм, а зрозуміти, як допомогти максимально швидко розпочати видобуток.

3. Держава вже вчора мала оголосити конкурси на видобуток газу на тих площах, які розвідані. Ми маємо в найкоротший час запустити сюди інвесторів, які мають технології. І якщо "Укргазвидобування" не справляється, значить – потрібно міняти його керівництво і запускати інвестора з технологіями. Цього не робиться виключно через корупційність цієї сфери.

4. Треба змінити все керівництво Міненерго та особливо тих, хто відповідає за вугільну галузь. Провал видобутку на державних шахтах спричинений не тільки відсутністю коштів, а, перш за все, корупцією і відсутністю контролю та державної політики в цій галузі.

5. Ввести режим економії електроенергії вже зараз.

6. Переглянути бюджет 2022, який написаний, виходячи з ціни на газ у 220$. Бюджет має бути побудований так, щоб не тільки населення, але й промисловість могла отримати дешевий газ. Простіше кажучи, потрібно вирішити, що важливіше для виживання країни: будівництво доріг чи збереження конкурентної промисловості.

7. Розпочати переговори з США про початок будівництва АЕС, як це було обіцяно під час візиту Зеленського в Вашингтон. Це, звичайно, питання не одного року, але чим довше ми тягнемо, тим більше шансів у росіян нас придавити.

8. Розпочати переговори з Німеччиною про обіцяний мільярд на зелену енергетику. Перші гроші та перші станції мають зайти у 2022 році. А для цього потрібно вже зараз направити зусилля всієї нашої дипломатії на це питання.

9. Уряд має нарешті затвердити водневу програму для України, виходячи з тих викликів, які є сьогодні, і, пам‘ятаючи про те, що ЄС вважає нас одним з найважливіших потенційних постачальників водню в Європу.

10. Окремо потрібно вже зараз зрозуміти, що ми робимо з дизелем та бензином (ми критично залежні від Білорусі) та з виробництвом біоетанолу на території України. Напевне, прийшов час за одну гривню продати Дрогобицький НПЗ під інвестзобов’язання та окремо надати пільги виробникам біоетанолу.

Це короткий план, який, звичайно, потрібно вдосконалювати. Але я пишу про те, що лежить на поверхні та що можна реально зробити в короткий проміжок часу.