Штрафи для ватників: Чи спрацює ідея уряду карати за невизнання російської агресії

В українському законодавстві визначено статус тимчасово окупованої території України. Однак у законодавчому полі відсутня відповідальність за публічне заперечення окупації. Це створює умови безкарності і дає підстави не боятися кримінального чи хоча б адміністративного переслідування проросійським пропагандистам, які з екранів телебачення, через "дружні" до них сайти і газети натякають чи прямо говорять, що на сході нашої країни точиться "громадянська війна", в якій одні українці вбивають інших, росіян "там нєт".

Чашу терпіння переповнив полтавський мер

Останнім за часом таким прецедентом стала заява полтавського мера Олександра Мамая, який на телеканалі "НАШ"  сказав, що на території України змагаються дві наддержави – США та Росія, а на Донбасі "йде брат на брата". Що можна трактувати як те, що Мамай вважає війну на Донбасі громадянською, а не наслідком російської агресії. Ці слова вже обурили націонал-патріотів і деяких політиків. Вигнати міського голову Мамая з посади можна, але процес це непростий і не швидкоплинний. А от запровадити в законодавство України покарання давно настав час.

Читайте більше: Чи є законні способи звільнити мера Полтави

Якого покарання для "мамаїв" хотіли депутати

Відповідні ініціативи уже вносилися до українського парламенту, але не знаходили підтримки. Ще 2016 року депутат Віктор Балога подав законопроєкт щодо посилення відповідальності за публічне заперечення тимчасової окупації територій України Російською Федерацією. Він пропонував надати СБУ право ініціювати через суд заборону на невизначений строк діяльності медіа, працівники яких публічно заперечують тимчасову окупацію, виготовляють і розповсюджують матеріали з таким запереченням. Кримінальний кодекс України пропонувалося доповнити статтею про публічне заперечення тимчасової окупації територій України РФ, згідно з якою, покаранням за такі дії мав бути штраф у 300-500 неоподатковуваних мінімумів або позбавлення волі до 2 років, а повторне відповідне висловлювання чи заперечення окупації з вуст службової особи каралися б позбавленням волі на строк до 4 років.

Але восьме скликання парламенту розглянути цей проєкт не встигло чи не захотіло, і його було знято з розгляду після виборів 2019 року і приходу в парламентські стіни парламентаріїв нової каденції.

Нинішні депутати теж попрацювали в цьому напрямку. Протягом 2020-2021 років до Ради були подані п’ять законопроєктів відповідного змісту. Усі вони передбачали запровадження кримінальної відповідальності за публічне визнання законності окупації територій України Росією і заперечення державного суверенітету України над цими територіями.

Три з них уже знято з розгляду. Актуальними залишаються проєкти №5165 (щодо встановлення заборони для окремих категорій осіб публічних висловлювань щодо заперечення окремих міжнародних злочинів або виправдання дій їх організаторів) і №5166 (про внесення змін до Кримінального кодексу щодо відповідальності за заперечення міжнародних злочинів, агресії Росії, злочинів, пов'язаних з окупацією РФ частини території України). Останній на додачу до заборони заперечення окупації пропонує ще й кримінальну відповідальність за заперечення трьох геноцидів ХХ століття: Голодомору 1932-1933 років, Голокосту і депортації з Криму кримських татар у 1944 році.

Однак обидва проєкти ще з весни цього року застрягли на стадії "опрацювання в комітеті". І це незважаючи на солідний авторський склад, куди увійшли представники низки фракцій Ради: Єлизавета Ясько як головний автор, Олександр Аліксійчук, Юрій Камельчук, Георгій Мазурашу, Мар’яна Безугла, Микита Потураєв та інші депутати від "Слуги народу", Володимир В’ятрович від "ЄС", Рустем Умєров і Андрій Шараськін від "Голосу", Павло Бакунець із групи "Довіра" та інші.

Як український уряд пропонує карати за кремлівські тези

Мабуть, монобільшість не давала "зеленого світла" напрацюванням колег, бо чекала, поки на відповідний закон спроможеться виконавча влада. І дочекалася. Не виключено, потрібний поштовх дав резонансний "прецедент Мамая".

Так чи ні, але лише днями свій хід у цьому напрямку зробив уряд, розробивши проєкт закону про адміністративну відповідальність за публічне заперечення збройної агресії Росії проти України, тимчасової окупації РФ територій нашої держави і спроб легалізувати й легітимізувати анексію частини території України.

Документ ще не дійшов до Ради – на її офіційному сайті наразі він відсутній. Тож можемо керуватися хіба повідомленням "головного урядового ньюзмейкера", депутата парламенту Олексія Гончаренка. Він пише, що такі протиправні дії матимуть наслідком штраф у одну чи дві тисячі неоподаткованих мінімумів (17 – 34 тис. грн), а повторно впродовж року – від двох до трьох тисяч (34 –  51 тис. грн). Важливо, що нарешті держава зважилася спрямувати вістря закону проти публічних осіб і представників чиновницького апарату чи місцевого самоврядування, які не стежать за тим, що говорять. Тепер за ними "стежитиме" Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Суб'єктами правопорушень за цим проєктом є:

• національні та іноземні публічні діячі;
• особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
• політично значущі особи.

Публічним запереченням проєкт закону пропонує вважати будь-яке публічне звернення більш ніж до однієї особи через ЗМІ, Інтернет, публічний виступ, демонстрацію в громадських місцях, розповсюдження листівок чи іншої друкованої продукції, де міститься:

• письмове або графічне зображення Криму чи Донбасу російським;
• письмове або графічне зображення Криму чи Донбасу як окремого територіального суб'єкта;
• заперечення спроб РФ легалізувати і легітимізувати анексію Криму.

Перше, що впадає у вічі, - це заміна в урядовому законопроєкті кримінальної і адміністративної відповідальності за згадані діяння (як було в ініціативах депутатів) на суто адміністративну.

Але й у такому вигляді він може створити перешкоди поширенню російських тез і сенсів в українському інформаційному просторі. Якби він уже діяв (що було б украй доречно на восьмому році агресії Росії проти України), то вплив накладених ним обмежень відчув би на своєму гаманці не лише Мамай, а й співголова фракції ОПЗЖ у парламенті Вадим Рабінович, який 1 березня оприлюднив карту України без Криму, чи його колега Ілля Ківа, який є невичерпним джерелом афористичних висловлювань певного ґатунку.

Водночас, визнаймо, насправді не так і багато публічних діячів у нас відверто і публічно не визнають факт окупації української території. А от більш обережно поширюють тези із кремлівського ідеологічного меню сотні персон. І це не лише політики, а й уважні до російських наративів журналісти і ведучі - "бійці ідеологічного фронту" з телеканалів і сайтів, які "підхопили прапор" закритих за рішенням РНБО 112 Україна і News One. Достатньо переглянути ефір хоча б того каналу, де виступав мер Полтави.

Одним словом, якщо закон про заборону кремлівської риторики буде ухвалено, хай і в його урядовому, вельми ліберальному вигляді, він зробить частину політиків акуратнішими у висловлюваннях. Інші ж навпаки, провокуватимуть і "нариватимуться". 

В той же час, хотілося б, щоб у викритті прихованих "агентів" влада сама себе не відшмагала. На певні побоювання в цьому сенсі наштовхує зміст деяких повідомлень, що з’являються на офіційних інформаційних ресурсах.

Так, у Твіттері Володимира Зеленського війна на Донбасі кокетливо названа "конфліктом" (між ким і ким, цікаво). При тому, що так її не радить називати РНБО, головою якого є Зеленський. 

Читайте також:  Тут вам не Велика вітчизняна війна: Глосарій РНБО в листівках