Попередження Лукашенку: Чим допоможуть Україні санкції проти Нікарагуа

Сьогодні Верховна Рада ухвалила постанову про затвердження п'ятилітніх санкцій проти Республіки Нікарагуа. Причиною стало відкриття так званого "почесного консульства" Нікарагуа в окупованому Криму. Ще й з призначенням у якості "почесного консула" Белавенцева, засудженого Україною за участь в анексії Криму.

При тому з санкціями команда Зеленського, м'яко кажучи, не поспішала - "консульство" було відкрите ще в 2019-му році, і з того часу українська реакція обмежувалася гнівними нотами нашого МЗС.

І ось роздратування Києва перейшло в міжнародно-правову площину, отримавши документальний вимір.

Звичайно, двостороння торгівля між Україною та Нікарагуа ніколи не була надміру масштабною. І впродовж останніх років експорт та імпорт обчислювалися не мільйонами, а сотнями тисяч доларів. Якихось масштабних інвестицій між країнами теж не помічено. Тому будь-які, в тому числі, найсуворіші санкції Києва на зовнішньополітичну лінію Манагуа навряд чи вплинуть. Тим паче, що в питаннях, які не мають стосунку до реальних інтересів Нікарагуа, а стосуються віддалених пострадянських територій, ця політична лінія формується не стільки в Манагуа, як у Москві.

Причина полягає в тому, що Нікарагуа є одним з найбільших отримувачів гуманітарної допомоги з Росії. У країну завозять з Росії пшеницю, сільскогосподарську техніку та автомобілі: частково за привабливими цінами, а частково – в якості "подарунку". Втім, цим "подарунки" не вичерпуються — за даними західних ЗМІ, Росія будує в Нікарагуа розвідувальну базу, замасковану під об'єкт обслуговування навігаційної системи ГЛОНАСС. За що Нікарагуа отримало 50 танків Т-72.

В результаті зовнішня політика Манагуа дуже часто звучить в унісон з російсько. Наприклад, Нікарагуа стало другою після Росії державою, яка визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії. Після них були тільки Венесуела, острівна держава Науру та Сирія. Під час голосування стосовно невизнання "референдуму" в Криму Нікарагуа було в списку нечисельних держав, які підтримали російську позицію.

Тому й створення "почесного консульства Нікарагуа в Криму", без питань, також було простимульоване Москвою. В цій ситуації ніякі українські санкції на ситуацію не вплинуть.

Але й називати сьогоднішнє рішення Ради непотрібним також неправильно. Оскільки консульство Нікарагуа в Криму, скоріше за все, – тільки пробний камінь з боку Москви. І жорстка реакція українського президента і парламенту в цій ситуації може стати пересторогою для кількох інших держав. Які, з одного боку, перебувають під достатнім впливом Росії, щоб Москва могла запропонувати і їм "просто відкрити консульство в Криму". А з іншого — мають істотний товарообіг з Україною, аби піклуватися про долю подібних економічних стосунків. В списку подібних держав, напевно, перше місце зі значним відривом посідає Білорусь — але тим цей список не вичерпується.

Сьогоднішні санкції проти Нікарагуа, незалежно від своїх прямих наслідків, змусять керівництво подібних держав тричі подумали перед тим, як де-факто сприяти легалізації російського вторгнення до Криму.