Результати саміту НАТО: Як альянс допоможе Україні

Саміт НАТО у Ризі, котрий тривав два дні і завершився учора ввечері, мав дві глобальних цілі. Перша полягала в тому, що альянс потребує радикальної зміни стратегічної концепції свого функціонування. "Найбільш важливий керівний документ НАТО", як назвав стратегічну концепцію генсек Йенс Столтенберг, дійсно помітно застарів. У чинній версії, яку затвердили в 2010 році у Лісабоні, Росія названа "стратегічним партнером", а про Китай сказано заледве декілька слів. А про чимало масштабних сучасних проблем — на кшталт зміни клімату та її ймовірних наслідків для геополітичної ситуації на планеті — не сказано ні слова. Змінити цю ситуацію члени НАТО збиралися з позаминулого року — але через пандемію все не доходили руки.

Натомість другою ціллю стала підготовка спільної та скоординованої відповіді альянсу на концентрацію російських військ на українському кордоні. Саме для її досягнення на засідання міністрів закордонних справ країн-членів НАТО запросили очільників МЗС України та Грузії. І ця друга мета, схоже, викликала набагато більше жарких дискусій, аніж перша. При тому як у Ризі, так і в Москві та Вашингтоні.

Із першим завданням міністри впоралися непогано. Обговорили, що повинно увійти в нову стратегічну концепцію, визначили принципи її формування. І висловили сподівання, що на наступній аналогічній зустрічі, яка відбудеться наступного року в Мадриді, концепцію вдасться затвердити.

А от із Україною все вийшло не так однозначно. Звичайно, було зроблено чимало рішучих заяв. В яких, окрім переліку російських військ на нашому кордоні, зазвичай, фігурували слова "агресія" та "висока ціна". "За будь-яку форму агресії Росії доведеться заплатити високу ціну", - заявив виконувач обов'язків очільника німецького зовнішньополітичного відомства Хайко Маас. Майже дослівно його сентенцію повторив і Йенс Столтенберг. "Будь-яка нова агресія призведе до серйозних наслідків", - підтвердив держсекретар США Ентоні Блінкен.

Щоправда, на прохання журналістів детальніше описати обіцяну "високу ціну", очільник НАТО відповів ухильно. "Ви повинні розуміти різницю між країною НАТО, наприклад, Латвією, Польщею, Румунією, і нашим близьким і дуже цінним партнером — Україною, якій ми тільки надаємо підтримку, допомогу в підготовці військ, спорядженні",— заявив Столтенберг. Додавши, що НАТО має "різні варіанти" відповіді на можливу агресію, у тому числі потужні економічні та політичні санкції. Подібна відповідь дає нам цілих два важливих моменти. Перший полягає в тому, що втручатись у збройний конфлікт НАТО не буде, і обіцянки "оперативно перекинути до 40 тисяч бійців", яку почула вчора Латвія, Україна не отримає. Що, загалом, логічно, зважаючи на наш статус. З іншого боку, чіткого плану дій, такого собі "прайс-листа для Путіна", у Столтенберга, здається, наразі також немає. І це не дуже хороша новина.

Втім, навіть такі розпливчасті формулювання роздратували Кремль. Оскільки Володимир Путін учора по обіді, вручаючи вірчі грамоти двом із гаком десяткам послів, заявив, що "ми будемо наполягати на виробленні конкретних домовленостей, які виключають будь-яке подальше просування НАТО на схід і розміщення безпосередньо поруч з територією Росії систем озброєння, які нам загрожують". Знову розповівши про відверто міфічні "гарантії нерозширення НАТО", які Захід буцімто давав Росії — і тепер грубо порушує. Із НАТО, звісно, надали традиційну відповідь про те, що долю євроатлантичної інтеграції України вирішуватиме Київ — та 30 країн-членів НАТО.

Втім, і сказати, що минулий саміт був для України абсолютно нецікавим, також не можна. Оскільки, по-перше, формування нової стратегічної концепції НАТО неминуче міститиме розділ, присвячений стримуванню Росії. І в межах виконання відповідних завдань Україна цілком може претендувати на отримання обладнання, зброї та боєприпасів, необхідних для цього стримування — особливо у чорноморському регіоні. Тим паче, що з подібною пропозицією виступив і генсек альянсу. Окрім того, збільшення військової потуги блоку на кордоні також є позитивом — навіть якщо ця потуга перебуватиме на західному, а не східному кордоні України. Хоча б тому, що військова безпека країн Балтії та Польщі не дозволить Путіну здійснити якісь резонансні провокації на тому напрямку для відвернення уваги Заходу — і паралельно почати агресію проти України.

А стосовно чіткого плану протидії російській агресії — то є надія, що сьогоднішні контакти очільника українського МЗС з держсекретарем Блінкеном та очільником європейської дипломатії Боррелем, на яких якраз і обговорювалося це питання, принесуть ближчим часом реальні та відчутні результати.