Вбивство Шишова: Чи пошкодує Лукашенко, що зв'язався з СБУ

Єдине, в чому сходяться всі коментатори вбивства білоруського опозиціонера, голови організації "Білоруський дім в України" Віталія Шишова — це той факт, що за всією історією, найбільш вірогідно, стоїть саме мінський режим. Від віртуальних тусовок білорусів – і до Європарламенту прізвища Шишов і Лукашенко звучать у цей момент з украй малими проміжками. Оскільки інших впливових ворогів, окрім мінського диктатора та його спеціальних служб, у 26-літнього волонтера та активіста, як наразі відомо, не було.

Стосовно мотивації білоруського диктатора — то версій може бути декілька. Можливо, віддавши наказ про вбивство Шишова, він хотів продемонструвати білоруським опозиціонерам, що втеча за державні кордони їм не допоможе. Але при тому спеціально обрав постать "менш значну", щоб не викликати якихось масштабних санкційних наслідків. Можливо, Лукашенко хотів в такий спосіб спровокувати закриття Україною кордону для політичних біженців — з метою уникнення "зайвих проблем". Також не можна виключати, що допомогли мінському диктатору і "старші брати" з-за східного кордону — щоб спробувати зіпсувати репутацію України. 

А можливо навіть, що вся історія з вбивством Шишова — це спроба білоруських спецслужб заспокоїти бацьку після невдачі з Тимановською, яка "образила честь" білоруських спортивних функціонерів — але уникла при тому повернення на гостинну батьківщину.

Врешті, питання про справжні мотиви у цій історії, мабуть, не є першочерговим.

Вбивство стало помітним ударом по іміджу української влади. І навіть не через те, що білоруських агентів не спинили браві хлопці з СБУ — своїм політичним опонентам сучасні диктатори, як усім відомо, мстилися і у Великій Британії, і в Німеччині. Прикрість полягає, наприклад, в тому, що рік тому президент Зеленський був настільки, м'яко кажучи, наївним, що телефонував Лукашенку з проханням видати Україні "вагнерівців". Демонструючи чудеса нерозуміння білоруської реальності і характеру диктатора, який зараз вбиває людей на українській території.

Стосовно українських спецслужб, яких диванні експерти готові "порвати на шмаття" — то в даний момент істотних претензій до їх роботи через цей епізод бути не може. Оскільки забезпечити реальну і дієву охорону білоруських біженців, більшість з яких мають ті чи інші проблеми з мінським режимом, зараз, звісно, неможливо.

Але справжнім випробуванням для українських силовиків буде саме розслідування цієї прикрої історії. Якщо зрештою вдасться знайти бодай виконавців вбивства — це буде приводом для посилення міжнародної ізоляції Білорусі,  а також наочною демонстрацією того факту, що проводити подібні спецоперації в Україні не варто.

Натомість якщо винних не буде знайдено, або ж, гірше того, повториться ситуація з розслідуванням вбивства іншого білоруського опозиціонера, Павла Шеремета, після якого в тюрмі опинилися, схоже, випадкові і неприємні для чинної української влади люди, це буде для Зеленського реальною міжнародно-політичною катастрофою.

Оскільки в Європі чітко розуміють — покарати Лукашенка за цю, фактично, безсудну страту, залишаючись при тому в рамках нормативно-правового поля, можна тільки якщо в Україні розслідують подію і доведуть провину білоруських спецслужб.

Саме тому міністр закордонних справ Швеції Анн Лінде наголосила, що розраховує на належне розслідування з боку України. Саме тому її слова практично повторив глава МЗС Данії Єппе Кофод, МЗС Австрії, і чимало інших. Більше того, допомогу в цій справі, у разі потреби, українським правоохоронцям охоче нададуть колеги з практично будь-якої європейської країни. Але імідж країни зараз саме у їхніх руках. Що, зважаючи на певний попередній досвід, викликає закономірну тривогу.