Путін знову прикривається жінками і дітьми: Що з цим робити

Примушування має кілька сценарних фаз:

• нагнітання та істерія (фаза вже почалася);

• українські Збройні сили "пішли у наступ" (провокація на обстріли з обов‘язковим підривом самими росіянами якогось роддому на окупованих територіях (все за сценарієм Каширського шосе);

• паралельно на підконтрольних територіях "місцеві жителі" організовують мирні мітинги з вимогою до наших військ не стріляти;

• водночас робиться спроба захопити інфраструктурні об‘єкти "сочувствующими антивоенными активистами". Але зі зброєю;

• ну і паралельно росіяни обстрілюють всю прифронтову смугу по всій лінії розмежування.

Головне завдання РФ – зробити дестабілізацію критичною, паралельно росіяни спробують загострювати ситуацію на фронті. Ідеальний результат – змусити Україну підписати "Мінськ". 

"Мінськ" не вигідний нам і, напевне, він не особливо потрібен США, які руками України хотіли б максимально ослабити РФ.

Тепер щодо тактики РФ.

1. Росіяни знову взялися за стару тактику зразка 2014 року: "посмотрим как они будут стрелять в женщин и детей". Це основа підготованої й зрежисовано і кампаніі по загостренню на Донбасі.

2. Керують всім цим процесом виключно росіяни. Очевидно, будуть задіяні й бойові підрозділи російської армії.

3. Операція планувалася давно і все з нею зрозуміло, крім одного головного питання, пов’язаного з останньою фазою: якщо українці не збираються йти на підписання Мінських угод, що робитиме Путін. І варіантів тут насправді аж три:

• починається повномасштабний наступ по всій території України (вірогідність 15-20%);

• РФ визнає Л-ДНР, вводить туди війська і на певний, доволі короткий час ситуація заморожується (вірогідність 30-40%);

• конфлікт активно триває відносно довго (два-три місяці)і після цього виробляється новий компроміс (умовний Мюнхен-2 чи Мінськ-3). Що буде основою цього компромісу крім нашого нейтралітету поки неясно (вірогідність 30-40%).

Що має робити Україна?

1. Ні в якому разі не йти на підписання "Мінська".

2. Не на словах, а на ділі почати консолідацію суспільства. 

3. Ми маємо виробити наші компроміси, на які ми в результаті погодимося. Без компромісів ми не зможемо рухатися далі. Зараз, на жаль, поняття "миру" і "зради" узурповані двома політичними силами й ми не можемо вийти за межі цих двох парадигм. А без виходу ми не зможемо дуже довго петляти. Час залізобетонних конструкцій вичерпується. 

4. У світі ми маємо почати грати на кількох різних шахових дошках одночасно. Поки ми просто пробуємо натягнути мінський формат на стамбульський формат.