Про втому, яка насправді не втома

Вчора мав дискусію з друзями щодо одного дослідження, і ми вийшли на не зовсім явний для більшості, але, як на мене, найточніший діагноз.

Те, що ми називаємо втомою, насправді є бажанням великої частини суспільства сховатися за повітряним замком фрази "не виводьте мене з нинішньої зони комфорту". Велика частина, попри погіршення економічного стану, невпевненості в завтрашньому дні й інших негараздах, зараз знайшла якийсь свій баланс у житті, свою точку опори та найбільше боїться, що її з цього стану можуть вивести.

У чому загроза такого стану суспільства? Як на мене, у двох речах: подальшому капсулюванні та зростанню агресії відносно до тих, хто хоче вивести людину з цього відносно комфортного стану (який, між іншим, триватиме недовго). Своєю чергою, щойно політики вловлять цю тенденцію, вони почнуть грати саме на цьому полі. 

Який вихід? Я не відкрию Америку, коли скажу, що відповідь тут проста: діалог. Люди, попри своє капсулювання, все ще хочуть, щоб з ними говорили. Але є одна проблема: перш ніж говорити, потрібно робити серйозні глибинні постійні дослідження. І ці дослідження не про політичні рейтинги, а про страхи та сподівання. Це дуже складно. І тому, боюся, ніхто цього робити не буде.